У Львові реставрують і досліджують картосхеми УПА

У Національному музеї "Тюрма на Лонцького" реставрують і досліджують архів референтури Служби безпеки ОУН, який був знайдений на Тернопільщині і переданий до музею.

Про це в коментарі Гал-інфо розповів історик, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, повідомляють Новини картографії від Візіком з посиланням на galinfo.

За його словами, бідон із повстанським архівом знайшли у лісовому масиві на околиці села Рай Бережанського району Тернопільської області. 4 липня бідон із документами привезли до Львова. Архів передали пошуковці з ГО "Воєнна археологія".

Коли я вперше побачив архів, то це був бідон заповнений багном і водою. Перша думка, яка була з огляду на власний досвід, - ми мало що здобудемо під час його дослідження. Однак перший шар документів був дуже поруйнований. Фактично це фрагменти документів. Але другий шар доволі добре зберігся. Ми оцінили, що архів збережений на 70-80%. Його вдасться реставрувати та оцифрувати, щоб представити в електронному варіанті громадськості, - сказав Руслан Забілий.

Читайте також:

• У новій версії «Київ Цифровий» карта паркінгів оновлюється щогодини
• У межах проєкту «Житомирщина в особистостях» розробили туристичні мапи
• Супутникові знімки фіксують екологічну катастрофу в окупованому Криму
• Visicom API (набір сервісів, що дозволяють використовувати картографічні дані та технології Візікому в своїх проектах).

За попередніми оцінками дослідників, архів датується 1945-49 роками.

Ми бачимо таке датування за документами, які вдалося проглянути в процесі роздубльовування цього архіву. Можливо, у процесі дослідження ми дізнаємося більше інформації щодо датування архіву, але зараз ми бачимо, що найбільший масив документації стосується саме цих років, - розповів Руслан Забілий.

Історик припускає, що архів міг належати Службі безпеки ОУН. За його словами, тут практично відсутні пропагандивні документи, що і наштовхує дослідників на думку про приналежність документів до референтури Служби безпеки ОУН. Окрім того, в бідоні виявили матеріали, які зображають діяльність референтури саме у період 1945-49 років.

Архів доволі насичений документами. Швидше за все, це був архів референта надрайонного проводу ОУН Бережанщини або окружного референта СБ ОУН. Тобто це доволі високий рівень надрайону або округи, - зазначив Руслан Забілий.

Він додав, що в архіві є документи, які раніше не траплялися.

Це дуже цікавий матеріал для істориків, який стосується фіксації інформації розміщення гарнізонів НКВД в період так званої «великої блокади» січня-квітня 1946 року, коли НКВД вирішило провести велику глобальну операцію та одним махом закрити питання щодо боротьби з українським-визвольним рухом. Зафіксовані населені пункти, кількість гарнізонів, особового складу, точні місця дислокації противника.

Це своєрідні статистичні збірники. Їх в архіві є три. Вони виконані на цигарковому папері та містять детальну інформацію щодо дислокації підрозділів НКВД. До кожного такого збірника додані детально виконані картосхеми із нанесеними населеними пунктами, з місцями дислокації. Це важливо для аналізу ситуації та того, які сили на локальній території були зосереджені, аби протистояти українському підпіллю, - сказав Руслан Забілий.

Окрім цього в архіві зібрано багато інших цікавих для істориків документів. Як зазначив Руслан Забілий, переважно це внутрішні документи референтури СБ, тобто документи, пов’язані з діяльністю цієї структури визвольного руху.

Тут є контррозвідувальна інформація щодо підрозділів противника, різні списки, доповідні записки. Ще один сегмент – боротьба з агентурою НКВД. Тут є різноманітні протоколи допитів підозрюваних та агентів. Також архів містить інструкції для роботи СБ, записки та помітки, конспекти лекцій, які організовували під час вишколів для працівників СБ. Є тут і тернові звіти та вістки про діяльність не лише підпілля на території району, але й загалом про події в населених пунктах, про діяльність НКВД. Очевидно, це також було важливо для СБ, щоб орієнтуватися та розуміти, що потрібно робити. Натомість відсоток звітної загальної документації, яку збирали підпільники, є доволі малим, - зазначив Руслан Забілий.

Завдяки здобутій з архівів інформації історики можуть дослідити особливості визвольного руху. Скажімо, серед документів цього архіву є також списки загиблих з короткими біограмами. Це дуже важливо, бо ми можемо дізнатися нові імена підпільників-повстанців, які загинули у тій боротьбі. Можливо, що їхні родичі розшукували їх, а можливо, що їхні нащадки навіть не знали про боротьбу та подальшу долю свого діда чи прадіда, - зазначив Руслан Забілий.