Філолог розповів про унікальну карту розповсюдження української мови

В Інституті української мови НАН України зберігається унікальна мапа, датована XIX ст., яка вказує на те, що українці зі своєю рідною мовою займали території, значно більші за сучасні державні кордони.

Візіком,  maps API, Україна, мовна карта,

Яка цінність цих даних, про мову, як інструмент політичних спекуляцій та територіальних зазіхань, про «мовний закон Колесніченка-Ківалова» «Вголос» поспілкувався з директором інституту, мовознавцем, професором Павлом Гриценком, повідомляють Новини картографії від Візіком.

Читайте також: Спробуйте Visicom API — проба грошей не коштує!

За його словами, це карта 1871 року, яку намагалися не помічати, адже вона показує реальне поширення українського народу зі своєю рідною мовою на значно ширших територію, аніж територія УРСР, чи її наступниці – незалежної України.

У 1851 року випускник Харківського молодого університету, що нині носить ім’я Каразіна, Ізмаїл Іванович Срезневський у Санкт-Петербурзі зробив доповідь у Російському імператорському географічному товаристві «О географии русского язика», розповів він.

З того моменту розпочинається великий проект, метою якого було встановити кордони поширення великоросів, малоросів і білорусів. Якщо в населеному пункті було певне співвідношення між різними національностями, воно вказувалося у відсотках. Такі дані тоді визначали максимально точно, бо ніхто не боявся за територіальний поділ імперії.

Опрацювавши ці всі матеріали, український вчений, мовознавець Костянтин Михальчук створив карту «Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв’язку з наріччями Галичини».

Росія

Тоді слово «український» не звучало, бо діяв Валуєвський циркуляр. І на цій карті ми бачимо величезні україномовні терени, які за площею можуть становити цілу середньоєвропейську державу: а це Кубань, Курщина, Орловщина – території на схід від сучасного україно-російського кордону.

До речі, Азовське море було море внутрішньо українське, бо на схід від цього моря ще кілометрів зі ста функціонували українські поселення і українська мова. І там не було жодного домінування чи переважаючої більшості російських етнічних поселень, це вже пізніша історія.

Білорусь

Тоді так само до теренів України належала Берестейщина, або нинішня Берестейська область Білорусі. І ця смуга над Прип’яттю – Берестейсько-Мінська – там були діалекти нашої мови, своє українське обличчя вони зберігають і досі. І в науковій праці білорусів 1963р. ця зона дуже чітко виділена зі своєю особливою говіркою.

Польща

Далі, йдучи на Захід, маємо доєднати до нашої мовної карти Підляшшя, лінія спускається та доходить майже до Любліна, вона йшла від Карпат, попри теперішній українсько-польський кордон, значно далі на Захід – це наші території до операції «Вісла».

Румунія

Потім лінія розмежування з іншими мовами поширюється на східну Словаччину і охоплює ці терени, де досі проживають українці. Далі вона заходить у Румунію, охоплює частину Мармароського масиву, що на північному заході Румунії і йде до південної Буковини. Південна Буковина – це гуцульсько-буковинський ареал в Румунії, який настільки прекрасно зберігся, зі своїми мовними особливостями, які характеризують гуцулів і буковинців, що можна лише захоплюватися, бо це стало справжнім мовним заповідником існування української мови на цій території. У регіональній столиці цього краю українська культура і мова була у церквах ще з XV ст, понад півтисячоліття там існувала українська писемність. І саме староукраїнські пам’ятки, писані цієї мовою, збереглися до сьогодні, вони перебувають в архівах Бухаресту, їх публікували румунські вчені. А це означає, що щонайменше від кінця XIII ст. і до XIV-XVст. – це територія україномовна, яка зараз перебуває за межами України.

Спускаючись нижче по карті ми йдемо туди, де розливається Дунай. Але, коли плисти за ним, то праворуч внизу територія буде заселена не румунами, а українцями вперемішку з росіянами, що повернулися з турецької неволі після церковного розколу. Багато сіл на цій території також україномовні, додав він.

Читайте також: