Підводна втрата кисню загрожує стабільності Землі

Новий огляд у журналі Limnology and Oceanography, очолюваний науковцями Інституту океанографії Скріппса (UC San Diego), попереджає: швидка втрата кисню в океані та інших водних екосистемах штовхає Землю до «небезпечної зони».

Джерело: phys.org

Наслідки цього процесу можуть виявитися незворотними в масштабах людського життя.

У дослідженні детально розглянуто масштабну взаємодію між водною деоксигенацією (падінням рівня розчиненого кисню в океанах, прибережних водах, річках та озерах) і дев'ятьма процесами з концепції «Планетарних меж».

Ця концепція, вперше представлена у 2009 році, визначає критичні системи Землі та показує, як людська діяльність виводить їх за межі безпечного стану.

До 9 планетарних меж належать:

• зміна клімату;
• закислення океану;
• втрата біорізноманіття;
• рівень атмосферного аерозолю;
• руйнування озонового шару;
• зміни прісної води;
• зміни у землекористуванні;
• хімічне забруднення;
• біогеохімічні потоки (зокрема цикл азоту).

Автори дослідження пропонують офіційно додати рівень розчиненого кисню до цього списку як окрему планетарну межу.

«Здоров'я та стабільність нашої планети залежать від здоров'я та стабільності водних екосистем, яким для нормального функціонування потрібен кисень. Це дослідження покликане привернути увагу до водної деоксигенації як до глобальної загрози та показати, що вона не існує відокремлено від інших проблем», — зазначає провідна авторка дослідження Еріка Феррер.

Причини та наслідки

Головними чинниками втрати кисню є:

• Глобальне потепління, спричинене людиною;
• Надмірне забруднення поживними речовинами (наприклад, добривами);
• Зміни у вентиляції глибинних вод.

Втрата кисню руйнує біологічні та хімічні процеси, які допомагають регулювати клімат Землі, і ставить під загрозу життя у воді — від мікроскопічних організмів до риб та акул. Навіть морські ссавці, які дихають повітрям на поверхні, страждають від цього процесу, оскільки через брак кисню змінюються їхні джерела їжі, середовище проживання та харчові ланцюги.

Ідея цієї роботи виникла у дослідниць під час Кліматичної конференції ООН (COP25) у Мадриді. Вони сподіваються, що їхній аналіз змусить науковців та політиків враховувати втрату кисню у водоймах разом із іншими екологічними стресорами планети.

«Додавання водної деоксигенації до концепції Планетарних меж допоможе краще зрозуміти її вплив на стабільність Землі. А зменшення її наслідків є критично важливим для збереження біорізноманіття та клімату», — підсумовує Феррер.