Як корабельна трагедія 1120 року змінила історію англо-норманського суспільства

Історик розкрив емоційні наслідки катастрофи Білого Корабля біля Нормандії в 1120 році

Джерело: phys.org

Деталі:

Гаррієт Страль, аспірантка кафедри історії Даремського університету, пролила нове світло на емоційні та суспільні наслідки катастрофи Білого Корабля 1120 року у своїй статті, опублікованій у Journal of Medieval History.

Завдяки детальному аналізу сучасних джерел, зокрема обширних записів монаха Одеріка Віталія, Гаррієт розкриває, як ця морська трагедія відгукнулася в англо-норманському суспільстві XII століття.

Її дослідження охоплює не лише історичні факти про корабельну аварію, а й глибоку емоційну та пам’ятну значущість події.

Ключовий момент дослідження – події 25 листопада 1120 року, коли Білий Корабель натрапив на скелю поблизу Барфлера в Нормандії, внаслідок чого загинули майже всі, хто перебував на борту. Серед жертв був спадкоємець короля Генріха I Вільгельм Адлін, а також багато молодих дворян, лицарів і моряків – загалом близько 300 осіб.

Спираючись на Ecclesiastical History Одеріка Віталія, Гаррієт показує, як ця втрата стала нищівним ударом для англійської королівської родини та дестабілізувала престолонаслідування.

Гаррієт зазначає, що розповідь Одеріка, яка вирізняється серед восьми сучасних описів, поєднує в собі сум, моральні роздуми та монастирське бачення подій.

Пам’ять і колективне вшанування

Дослідження Гаррієт акцентує увагу на практиках вшанування пам’яті загиблих.

Одерік, чернець нормандського абатства Святого Еврульда, задокументував не лише імена високопоставлених жертв, а й тих, хто мав зв’язки з його монастирем, забезпечуючи їхнє увічнення в молитвах і літургіях. У своїх записах він також особливо відзначав і прославляв деяких загиблих.

Гаррієт стверджує, що такий місцевий акцент у тексті свідчить про відданість монаха своїй вірі та громаді.

Її дослідження показує, як пам’ять та емоції формували середньовічну історіографію: Одерік подав корабельну катастрофу як національну трагедію та водночас як особистий акт вшанування.

Через своє дослідження Гаррієт поглиблює наше розуміння середньовічних уявлень про емоції, пам’ять та роль літописців.

Довідково:

Її робота пропонує захопливий погляд на те, як одна трагічна подія вплинула не лише на королівський двір, а й на монастирські громади та ширше суспільство Англії та Нормандії XII століття.

• #історія
• #Нормандія
• #катастрофа