Перехід до сільського господарства спричинив демографічний вибух 8500 років тому

Близько 8 500 років тому перші фермери Європи пережили значне зростання популяції, що одночасно вплинуло на їхній зріст.

Джерело: sciencex.com

Перехід від збиральництва до осілого землеробства призвів до несподіваного результату: народжувалося більше немовлят, але тіла людей ставали меншими та менш міцними. Дослідження великих біоархеологічних наборів даних виявило прихований компроміс у життєвому циклі наших предків на початку аграрної епохи.

Науковці проаналізували близько 3 000 скелетних вимірювань, понад 30 000 значень дієтичних ізотопів та 60 000 радіовуглецевих дат з усієї Європи. Результати показали чітку закономірність: коли частота радіовуглецевих дат (показник чисельності населення) стрімко зростала, прогнозований розмір і вага тіла за кістками знижувалися. Це свідчить про те, що ранні фермери спрямовували ресурси на фертильність, жертвуючи при цьому фізичним розвитком окремих осіб.

Згідно з теорією історії життя, організми перерозподіляють енергію у відповідь на екологічні зміни. Рясна їжа дозволяла громадам мати більше дітей, навіть якщо це означало, що індивідуальні тіла ставали дещо меншими. Попередні аналізи вже вказували на те, що неолітичні європейці були в середньому на 1,5 дюйма нижчими за своїх попередників-мисливців, але нова робота вперше пов’язала це падіння з демографічним сплеском.

Поширення сільського господарства відбувалося двома шляхами: через Балкани та вздовж узбережжя Середземного моря. Фермери на півдні швидше перейшли на зернові культури та фрукти, що призвело до різкого зростання чисельності населення та помітного зменшення зросту. Натомість на півночі, де перехід був повільнішим, а в раціоні було більше білка та молочних продуктів, падіння зросту було менш відчутним.

Ця регіональна різниця підкреслює, що адаптація до локального середовища визначала масштаб біологічних втрат. У Південній Європі спостерігався сильніший компроміс між розвитком тіла та фертильністю. Проте в обох регіонах простежувалася спільна тема: сільське господарство не просто забезпечило людство стабільною їжею, а й вимагало еволюційних жертв заради збільшення кількості населення.

Еоїн Паркінсон зазначає, що перехід до землеробства мав не однозначний позитивний вплив, а проявився у складному наборі біологічних поступок. Сьогоднішній спосіб життя та зміни в харчуванні ставлять перед нами схожі загадки. Розуміння спадщини нашої еволюційної історії дає змогу усвідомити, чому патерни харчування та репродукції продовжують впливати на сучасне здоров’я людства.