Картографія виходить за межі паперу і стає інтерактивною

Викладач Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Федір Гонца вже більше десяти років створює мапи.

В основному він зображує територію України — від місць падінь метеоритів до маршруту подорожі художника Олександра Богомазова, — але робить і більш незвичні, як мапа всесвіту з «Гри престолів».

Візіком,  maps API, Федір Гонца, картографія,

Федір розповів Bird in Flight, які тренди є в картографії, хто створює круті мапи в Україні та чому краще пошукати альтернативу Google Maps, повідомляють Новини картографії від Візіком.

Ідея перенести об’ємний світ на площину звучить зухвало, але картографи займаються цим уже багато століть. І те, що зараз видається очевидним, насправді часто є результатом тривалих пошуків. Наприклад, північ почали постійно розміщувати згори, а південь знизу тільки на рубежі XII—XIII століть. Сьогодні, коли, здається, вже майже все оцифрували, картографи продовжують працювати над мапами за новими правилами. Що змінилося у картографії за останні роки та як це вплинуло на наш комфорт, пояснює Федір Гонца.

Я займаюся мапами вже більше десяти років, але в моєму дипломі написано «архітектор-містобудівельник». Багато чому довелося вчитися самотужки, хоча спеціальні картографічні школи у нас є — дуже потужні в Києві, Чернівцях та Одесі. Складність роботи картографа полягає у тому, що треба мати багато знань із різних сфер. Крім того, пошук інформації для однієї мапи може зайняти дві-три години, а може і декілька років, каже він.

Не так давно картографи з навичками програмування та 3D-моделювання вважалися крутими, а зараз це вже банальщина.

На моєму робочому столі ноутбук і графічний планшет, більше нічого. Усе як у всіх — картографів, письменників, художників тощо.

Не так давно картографи з навичками програмування та 3D-моделювання вважалися крутими, а зараз це вже банальщина. Тепер вони використовують багато тривимірної графіки й анімації, великі дані. Тобто картографія виходить за межі паперу і стає інтерактивною, такою, що розповідає історії.

У картографії багато правил, але одне з найважливіших — генералізація. Це коли є підпорядкованість об’єктів: спочатку великі міста, потім районні центри, потім села, маленькі хутори. Тобто не можна одразу розмістити всі об’єкти в одному шарі. Я колись у твіттері так показав на мапі всі населені пункти України, бо люди обурювалися, що не бачать маленьких селищ. Мапа стала просто чорною.

Я був учасником челенджу 30DayMapChallenge у твіттері три роки поспіль, його придумав географ із Гельсінкі Топі Тюканов. Суть у тому, що за день потрібно створити нову тематичну карту з нуля, а це дуже важко навіть емоційно. Першого року челендж закінчило лише тринадцять людей, потім двадцять, в останній рік — сорок. За весь час у мене вийшло 90 мап про Україну. Було важко, бо у нас дуже мало відкритих даних. Часто перед тим, як ці дані відображати, доводилося ще й створювати їх, додав він.

Читайте також: