Економічні збитки від навали сарани оцінили у 25 мільярдів доларів США на рік

Дослідження однієї з найтриваліших у світі систем попередження про катастрофи — моніторингу пустельної сарани — свідчить, що нагляд обмежує збитки та приносить прибуток, який до 680 разів перевищує інвестиції.

Джерело: phys.org

Нова праця, опублікована Національним бюро економічних досліджень, оцінює цінність таких систем у зменшенні шкоди від стихійних лих. Використовуючи дані за три десятиліття, автори проаналізували моніторинг пустельної сарани, яка є одним із найруйнівніших сільськогосподарських шкідників у світі.

Співавторка дослідження Ануш Міссірян, доцентка Тулузької школи економіки та Національного інституту агрономічних досліджень (INRAE), зазначила, що оцінити переваги системи складно, адже за успішного моніторингу рої знищують у зародку. Щоб обійти цю проблему, автори проаналізували випадки, коли моніторингу тимчасово перешкоджали збройні конфлікти, які заважали польовим працівникам обстежувати землі. Зниження рівня нагляду в поєднанні зі сприятливими умовами для розмноження шкідників, як-от рясними дощами, призводить до збільшення кількості роїв.

Автори використали методи машинного навчання для побудови міграційних шляхів сарани, які пов'язують конфлікти й опади в місцях розмноження з людськими популяціями, що зазнають навал далеко звідти. Коли рої розвиваються, вони знищують посіви та пасовища на своєму шляху, споживаючи щодня стільки ж їжі, скільки близько 625 тисяч людей. Це спричиняє дефіцит продовольства, перетворюючи сарану на серйозну загрозу для продовольчої безпеки в Африці, на Близькому Сході та в Південній Азії.

Через брак їжі діти, які зазнали впливу навали сарани в утробі матері, мають на 18 відсотків більшу ймовірність отримати затримку в рості, а також підвищений ризик померти до досягнення п'ятирічного віку. Так було під час останнього спалаху у 2019 році, коли громадянська війна в Ємені призвела до прогалин у звітності про сарану. Це дозволило роям розвинутися, мігрувати та знищити врожай, через що ще у близько 445 тисяч дітей спостерігалася затримка в рості.

Переривання роботи системи раннього попередження може швидко перерости у значно більшу регіональну катастрофу та кризу охорони здоров'я. Наслідки є також економічними: у довгостроковій перспективі зростання кількості людей із затримкою в рості знижує продуктивність, зменшуючи валовий внутрішній продукт країни приблизно на 25 мільярдів доларів США на рік. Водночас витрати на утримання системи моніторингу є відносно скромними, адже кожен інвестований долар повертає до 680 доларів лише завдяки покращенню харчування дітей.

У ширшому сенсі дослідження вказує на потребу в більшій кількості даних для точнішого визначення місць можливих катастроф, щоб підготуватися до них шляхом інвестування в комплексний моніторинг. Праця показує важливість міжнародної координації у діяльності з контролю за шкідниками та фінансування профілактики. Хоча ці системи схильні бути дорогими, їхня відсутність або збій коштують набагато дорожче, а спалахи сарани є лише одним із прикладів катастроф, яких може побільшати через зміну клімату.