Глибоководний мул розкрив нові деталі про гігантські землетруси на Тихоокеанському узбережжі

Глибоководні відклади мулу на дні океану можуть значно точніше розповісти про історію гігантських землетрусів уздовж Тихоокеанського узбережжя Північної Америки.

Про це повідомляє Phys.org з посиланням на нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances.

Джерело: phys.org

Морські турбідіти — це шари мулу й піску, що осідають на дні океану після масштабних підводних зсувів. Їх давно використовують для реконструкції землетрусів минулого, однак раніше було складно довести, чи спричинив ці зсуви саме землетрус, а не сильний шторм або повінь.

Команда під керівництвом геолога Jenna Hill з U.S. Geological Survey застосувала новий підхід. За допомогою автономних підводних дронів і керованих роботів учені створили детальні карти морського дна біля міста Кресент-Сіті в Каліфорнії. Вони також відібрали довгі керни мулу як з океанського дна, так і зі схилів підводних пагорбів, з яких сходили зсуви.

Радіовуглецеве датування показало, що вік мулу на схилах і на дні збігається. Це означає, що підводні пагорби постійно «підживлюються» свіжими відкладами знизу — через рух тектонічних плит у зоні субдукції. Оскільки на таких глибинах шторми не впливають на осад, дослідники дійшли висновку, що зсуви майже напевно спричинені саме землетрусами.

Завдяки цьому методу вчені змогли відтворити точну хронологію великих землетрусів уздовж приблизно 600 миль узбережжя від Північної Каліфорнії до Канади. Результати підтвердили, що такі події відбуваються в середньому раз на 500 років. З огляду на те, що останній мегаземлетрус стався у 1700 році, дослідження дає більш чітке уявлення про потенційні ризики для Тихоокеанського Північного Заходу.