Чому приміські парки у світі гірші за центральні

Масштабна нерівність між міськими та приміськими парками у світі може негативно впливати на добробут населення.

До такого висновку дійшли дослідники з King's College London та Nokia Bell Labs. Їхня робота стала першою спробою системно оцінити якість міських парків у глобальному масштабі.

Джерело: phys.org

Дослідження, опубліковане в журналі Nature Cities, охопило понад 23 тисячі парків у 35 містах на п’яти континентах. За допомогою великих мовних моделей ШІ вчені проаналізували, як парки підтримують добробут людей за кількома напрямами: культурна цінність, природне середовище, соціальна взаємодія та можливості для фізичної активності.

Результати показали, що в усіх регіонах світу парки в центральних районах міст стабільно отримують вищі оцінки, ніж зелені зони на периферії. Особливо низькими виявилися показники соціальної взаємодії в приміських парках, попри те що саме там зазвичай доступно більше простору.

Перший автор дослідження, викладач комп’ютерних наук Linus Dietz, зазначає, що ідея «субурбанської мрії» ґрунтується на уявленні про простір і свободу, однак на практиці якість зелених зон на околицях міст часто виявляється гіршою, ніж у центрі. А з огляду на те, що добре облаштовані парки є критично важливими для фізичного й психічного здоров’я, це безпосередньо впливає на самопочуття мешканців.

Дослідники також звертають увагу на так звану «пастку савани» — ситуацію, коли обмежене фінансування призводить до створення великих, але функціонально бідних зелених просторів. На їхню думку, отримані дані можуть допомогти міським службам точніше визначати проблемні парки й планувати цільові втручання для зменшення просторової нерівності.