Вразливість до екстремальної спеки залежить від соціальних факторів, а не лише від доходу

Стаття в журналі Nature Sustainability під назвою «Багатовимірна оцінка системної охолоджувальної бідності на Глобальному Півдні» пропонує перше масштабне вимірювання цього явища.

Джерело: phys.org

Системна охолоджувальна бідність визначається як ситуація, у якій людям перешкоджають досягти термічної безпеки через переплетення різних форм системних позбавлень. Замість того, щоб зосереджуватися виключно на поширених маркерах, як-от наявність кондиціонера, новий індекс оцінює п'ять ключових вимірів. До них належать кліматичний вплив, інфраструктура й активи, соціальна та термічна нерівність, охорона здоров'я, а також стандарти освіти й праці.

Вразливість до екстремальної спеки є питанням перетину кліматичних і соціально-інституційних факторів, а не лише рівня доходу чи енергетичної бідності. Із трьох мільярдів осіб, представлених у наборі даних дослідження, понад дві третини є термічно незахищеними принаймні в одному вимірі. Майже 600 мільйонів людей живуть у регіонах із гострою системною охолоджувальною бідністю, стикаючись із кількома формами деградації одночасно. Освіта та робочі стандарти виявилися панівним чинником ризику, що впливає на 2,2 мільярда осіб, за якими йдуть кліматичний вплив, інфраструктура та здоров'я.

На рівень небезпеки впливає велика кількість факторів: транспорт, будівельні матеріали, закони та правила щодо роботи, а також безпосередній доступ до послуг. Дослідники з Фонду CMCC зазначають, що місто, де кожен має кондиціонер, не обов'язково є повністю вільним від системної охолоджувальної бідності. Ризик перегріву не визначається виключно кліматом чи грошима, а між національним валовим внутрішнім продуктом на душу населення та термічною безпекою існує слабкий лінійний зв'язок. Це вказує на те, що фінансовий дохід є поганим показником для визначення реальної вразливості суспільства.

Деякі структурно гарячі країни, зокрема Індонезія, Єгипет і Йорданія, фіксують відносно низькі рівні бідності такого типу. Вони показують кращі результати в некліматичних вимірах, як-от в інфраструктурі, доступі до послуг та нормативно-правовій базі. Навпаки, такі країни, як Ефіопія та Демократична Республіка Конго, де середні температури є менш екстремальними, виявляються дуже вразливими. Це зумовлено глибокими інфраструктурними розривами, соціальною нерівністю, а також значними позбавленнями у сферах охорони здоров'я та умов праці громадян.

Проведений аналіз виявив сильну внутрішньодержавну нерівність, оскільки деякі окремі регіони є суттєво біднішими за відповідні середні національні показники. Це створює надійну доказову базу для спрямування політики адаптації на конкретні гарячі точки, які потребують негайної допомоги. Оскільки події екстремальної спеки стають частішими та інтенсивнішими, питання пристосування до зростання температур стає центральним для охорони здоров'я та міського планування. Хвилі смертоносної спеки регулярно фіксуються в Європі, Південній Азії та на Близькому Сході.

Наукова праця доводить, що мільярди людей уже наближаються до фізіологічних меж виживання або перетинають їх у незадовільних умовах. Житловий фонд, інфраструктура, умови праці та державні інституції в багатьох країнах просто не готові справлятися з такими навантаженнями. Автори концепції сподіваються, що створений індекс стане ефективним інструментом навігації для урядів та міжнародних організацій. Він допоможе структурувати комплекс умов, які призводять до виникнення критичних ризиків для здоров'я людей в умовах глобальних кліматичних змін.