3D-друк допомагає Україні у війні: як саме?

The Washington Post пише про те, як люди та компанії по всьому світу, які використовують 3D-принтери, допомагають Україні.

Візіком,  maps API, 3D-друк, Україна, війна,

Про це повідомляють Новини картографії від Візіком з посиланням на texty.org.ua.

На початку березня Якуб Камінскі був удома в передмісті Бостона, коли надійшло похмуре повідомлення від його друга, хірурга з України: турнікети в дефіциті, а без них багато українських солдатів просто помруть від втрати крові.

Камінскі, аспірант кафедри робототехніки Вустерського політехнічного інституту в Массачусетсі вирішив, що його навички 3D-друку можуть допомогти. Протягом наступних двох місяців Камінські та залучені ним волонтери розробили та вдосконалили вісім варіантів турнікета — шматків тканини, з’єднаних пряжками та пластиковими застібками, доки не створили ідеальний в умовах війни. Він міцний, його легко затягнути солдатові, і його можна друкувати з незмінно високою якістю.

Найкращий варіант своєї розробки вони виклали в мережі. Близько 120 людей і компаній по всьому світу, які використовують 3D-принтери, отримали доступ до цього проєкту. Разом вони виготовили близько 5000 багаторазових джгутів, які прямують в Україну, де їх зберуть і відправлять на поле бою, каже Камінскі.

Майже через чотири місяці після повномасштабного вторгнення Росії в Україну відчувається брак медичних товарів, надто турнікетів. Але допомога прийшла звідти, звідки її не чекали: від спільноти тих, хто має 3D-принтери. Вони виготовляють не лише джгути, а й бинти, шини та навіть компоненти до автоматів AK-47. Використовуючи програмне забезпечення для автоматизованого проєктування, спеціальні принтери створюють тривимірні об'єкти із пластику або біоматеріалів, що дозволяє за допомогою краудсорсингу виготовляти предмети постачання та відправляти їх на поле бою.

Проте вторгнення кинуло спільноті 3D-друку виклик, з яким мало хто може впоратися, і який підкреслює вплив технології на поповнення дефіциту в реальному часі та увиразнює небезпеку необхідності покладатися на товари, створені спеціально під конкретну ситуацію.

І хоча лінія фронту в Україні зменшилася, спільнота продовжує створювати необхідні речі, оскільки війна перейшла в затяжну фазу. «Ніхто не вірить, що війна закінчиться дуже швидко, – каже Камінскі. – Ми хочемо бути готовими… до майбутнього».

Матеріали, створені за допомогою 3D-принтера часто допомагають у кризові часи. Вони надають медичним працівникам, військовослужбовцям та організаціям можливість розробити те, що їм потрібно, і швидко надрукувати вироби, усуваючи труднощі, які виникають із міжнародними затримками постачання та виробництва. Але якість друкованої продукції може бути низькою, а створення витратних матеріалів із застосуванням 3D-принтера часто займає більше часу, ніж інші методи

У лютому, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, спільнота 3D-друку постала перед складним завданням. Представники спільноти спілкувалися з українськими військовими, адміністрацією лікарень та благодійними організаціями, намагаючись визначити, що можна швидко надрукувати, що було б найкориснішим. Постійними проханнями були джгути та бинти.

Головний операційний директор української компанії 3D-друку у Львові Михайло Шульган розповів, що як тільки почалося вторгнення, він почав досліджувати, як 3D-принтери допомагають в інших конфліктах. Його компанія вирішила надавати травматичні пов’язки — шматки широкої тканини, що покривають великі рани — і виробляла приблизно 2 000 таких на місяць.

Але зараз, сказав Шульган, бракує різних речей. Він каже, що оскільки до захисту України упродовж великої війни приєднувалося дедалі більше добровольців, виникла потреба не лише у медичних товарах, а й компонентах для зброї, щоб задовольнити зростання чисельності військ.

Зараз його компанія 3D Tech Addtive розробляє та друкує різноманітні аксесуари для зброї (магазини для патронів, кобури, сумки для перенесення гранат), а останнім часом — антивідблискові лінзи для снайперських прицілів.

Тим часом темпи виробництва призводили до збитків. У перші дні вторгнення спостерігався великий дефіцит нитки для друку, переважно оскільки місцеві постачальники перебували у зруйнованих війною районах. Відтоді вони перемістилися до Західної України та відновили постачання.

Тепер виклики інші. За його словами, майже всі 30 3D-принтерів його компанії постачаються з Китаю, і вони час від часу ламаються і потребують запасних частин. Їх було важко отримати, оскільки вони дорогі, а їхнє доставлення виявилося складним.

Камінскі, який публікує свої проєкти турнікета в інтернеті, сказав, що турбується про те, що деякі власники 3D-принтерів відправлять матеріали одразу на фронт. На початку війни він помітив, що багато з них хотіли допомогти, але створювали проєкти медичних засобів, які зрештою давали неякісний результат. Він також зауважив, що стандартні турнікети, виготовлені в Китаї, часто ламаються.

Побачивши це, Камінскі та група волонтерів тижнями працювали над удосконаленням свого турнікета, щоб він відповідав найвищим медичним стандартам.

Аби продемонструвати міцність його виробу, Камінскі зняв на відео, як турнікет переїжджає пожежна машина. Волонтери в лабораторіях у Польщі провели стрес-тестування турнікета, надрукованого на 3D-принтері, щоб довести, що він витримує понад 68 кг розтягувального тиску. У Вустерському політехнічному інституті було проведено ультразвукове дослідження, щоб показати, що жгут може повністю зупинити кровотік. Тепер Камінскі відправив партію турнікетів волонтеру в Університет Джона Гопкінса для тестування.

Читайте також: