Палеолітичні спільноти Іспанії були частиною масштабних соціальних мереж

Дослідники з кількох європейських наукових установ на чолі з ученими з Університету Барселони та Університету Алькали довели, що мисливці-збирачі, які жили у внутрішніх районах Піренейського півострова під час останнього льодовикового максимуму (приблизно 26–19 тисяч років тому), входили до масштабних соціальних мереж. Ці мережі поєднували великі території Західної Європи, забезпечуючи обмін інформацією, ресурсами та контактами між різними групами.

Джерело: phys.org

Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, зафіксувало прямі контакти на відстані до 600–700 кілометрів між центром Піренейського півострова та південним заходом Франції. Висновки ґрунтуються на архео-петрологічному та геохімічному аналізі крем’яних знарядь солютрейської культури зі стоянки Пенья-Капон у центральній Іспанії.

Аналіз показав, що частина знарядь була виготовлена з кременю, походження якого пов’язане з геологічними виходами на південному заході Франції. Це найбільша підтверджена відстань у європейському палеоліті між місцем походження кам’яної сировини та місцем її використання. Науковці наголошують, що такі камені навряд чи транспортувалися лише з утилітарною метою — імовірніше, вони «подорожували» через обмін у межах розгалужених соціальних мереж.

Дослідження свідчить, що ці зв’язки були не випадковими, а стабільними й багаторівневими, що зберігалися протягом тисячоліть і допомагали людським групам виживати в екстремальних кліматичних умовах. Частина знарядь, імовірно, мала символічне значення та використовувалася для зміцнення союзів і зниження ризиків між віддаленими спільнотами, демонструючи складну соціальну організацію палеолітичних суспільств Західної Європи.