Японські острови змістилися на 6 міліметрів

Ехо з глибини планети: як відлуння від ядра Землі зсунуло Японію на схід після землетрусу 2011 року

Джерело: phys.org

• Підписуйтеся на наш телеграм-канал https://t.me/VisicomAPI

У 2011 році Японія зазнала катастрофічного землетрусу магнітудою 9,0. У хаосі перших руйнувань та цунамі ніхто не помітив дивної аномалії: приблизно через 16 хвилин після першого удару, але ще до початку серії потужних афтершоків, GPS-станції по всій країні зафіксували раптовий синхронний ривок на схід. Новий аналіз даних, проведений під керівництвом геофізика Суньон Парк з Чиказького університету, показав неймовірну причину: сейсмічні хвилі пройшли крізь планету, відбилися від її ядра і, повернувшись до поверхні, додатково змістили тектонічні плити, назавжди посунувши всю Японію на схід на відстань до 6 міліметрів.

Сейсмологам давно відомо, що потужні енергетичні хвилі від землетрусів здатні пронизувати Землю і реверберувати від її ядра. Однак це перший випадок в історії спостережень, коли цей феномен було ідентифіковано як безпосередню причину вторинного ковзання тектонічних плит біля поверхні. Дослідження, опубліковане в журналі Science, описує цю подію як наймасштабнішу за площею сейсмічну подію в історії, яка охопила територію протяжністю близько 3000 кілометрів і вивільнила енергію, еквівалентну окремому землетрусу магнітудою 7,5.

Японія має тисячі моніторингових станцій, тому катастрофа 2011 року стала однією з найдокументованіших у світі. Попри сотні опублікованих статей, Суньон Парк роками не давала спокою дивна похибка в тогочасних графіках. Раптове зміщення суші на схід не збігалося за часом із жодним відомим поверхневим поштовхом, але фіксувалося одночасно в різних куточках країни. Спільно з колегами з Каліфорнійського технологічного інституту та Страсбурзького університету вона почала послідовно виключати інші версії, як-от підводний зсув ґрунту чи повільне повзуче зміщення в одному з розломів, оскільки вони мали надто локальний характер.

Зрештою команда вчених дійшла висновку, що потужна хвиля енергії спрямувалася вертикально вниз, ударилася об зовнішнє рідке металеве ядро Землі на глибині та зрикошетила назад до земної кори. Весь цей шлях туди й назад — на відстань близько 5800 кілометрів — зайняв у хвилі приблизно 15 хвилин. Повернувшись до поверхні, це «відлуння» спровокувало повторне ковзання одразу на двох межах великих тектонічних плит довкола Японії: на стику Тихоокеанської плити з Охотською, а також Філіппінської з Євразійською.

Аномалію не помітили одразу, оскільки стандартні сейсмічні датчики налаштовані на уловлювання коротких високочастотних сигналів від звичайних руйнівних поштовхів, а в перші години після землетрусу магнітудою 9,0 прилади фіксували колосальну кількість сейсмічного «шуму». Лише ретельне порівняння даних супутникового GPS-моніторингу із сейсмічними показниками дозволило вченим виокремити цей унікальний сигнал. На думку Парк, первинний потужний струс послабив і «розігрів» зони розломів, зробивши їх надзвичайно вразливими до хвилі, що повернулася з надр планети.

Це відкриття суттєво змінює сучасне розуміння природи мегаземлетрусів та поведінки літосферних плит. Воно доводить, що колосальні підземні поштовхи здатні критично впливати на геологічні розломи та активувати їх навіть після того, як основна поверхнева вібрація вже вщухла. За словами авторів дослідження, зафіксований феномен додає абсолютно новий, раніше не врахований фактор ризику до глобальної карти сейсмічних загроз, який науковцям ще належить ретельно вивчити для кращого прогнозування майбутніх катастроф.