Урбанізація та ерозія знищили 60% унікальних дюнних систем Каліфорнії

Дослідження, проведене вченими з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (UCSB) та їхніми колегами, показало, що Каліфорнія втратила понад половину своїх прибережних дюнних систем через масштабну забудову та ерозію.

Джерело: phys.org

• Підписуйтеся на наш телеграм-канал https://t.me/VisicomAPI

За оцінками науковців, які провели перший подібний детальний аналіз узбережжя, з 1850 року було безповоротно знищено близько 60% унікальних піщаних комплексів. Провідний автор роботи Тім Бакстер підкреслив, що такі значні втрати мають вкрай негативні екологічні наслідки для всього регіону. Руйнування дюн суттєво скорочує природні ареали існування рідкісних рослин, комах, птахів і дрібних ссавців. Що не менш важливо, Каліфорнія також стрімко втрачає свій надійний природний захист від руйнівних штормів і глобального підвищення рівня моря.

Результати цього масштабного інвентаризаційного проєкту були офіційно опубліковані в науковому журналі Earth's Future. Згідно з історичними даними, у середині дев'ятнадцятого століття загальна площа каліфорнійських прибережних дюн становила приблизно 739 квадратних кілометрів. Проте за наступні 165 років активного антропогенного впливу ці важливі природні території скоротилися до рекордних 300 квадратних кілометрів. Головною причиною такого стрімкого занепаду стала інтенсивна діяльність людини, яка розпочалася ще в епоху знаменитої Золотої лихоманки 1848 року.

Хоча незначна частина території постраждала внаслідок природних руслових процесів, абсолютна більшість втрат пов'язана із будівництвом доріг, житла та ферм. Найбільш критична ситуація зафіксована в районах із найщільнішою міською забудовою, де дюни знищували заради комерційної інфраструктури. Співавтор дослідження Кайл Емері зазначив, що в Сан-Франциско та Лос-Анджелесі було ліквідовано понад 95% первісних піщаних пагорбів. Наразі приблизно половина вцілілих дюнних систем штату повністю ізольована від океанічних процесів транспортними мережами.

Сьогодні на тлі кліматичних змін та загрози затоплення узбережжя відновлення дюн стає дедалі привабливішим варіантом для багатьох місцевих громад. Такі природні комплекси здатні самостійно регенеруватися та створювати стійкий довгостроковий бар'єр на шляху наступаючого океану. Проте цей метод захисту може підійти далеко не кожному пляжу через фінансові витрати та просторові обмеження міст. Саме ця невизначеність і підштовхнула вчених до створення детальної карти потенційних місць для реалізації екологічних проєктів.

Сам процес картографування прибережних піщаних дюн виявився надзвичайно складним інженерним завданням для наукової групи. Проєкт вимагав кількох місяців кропіткої роботи із залученням інструментів машинного навчання та аналізу супутникових даних LiDAR. Розроблений каліфорнійськими вченими методологічний підхід тепер можна успішно застосовувати в будь-якій точці світу, де є загроза підняття рівня води. Створена модель дає чітку основу для оцінки масштабів змін середовища та допомагає ефективно обирати найкращі ділянки для екологічного відновлення.