Паломництво вихідного дня: магічний світ Подесіння

Шановні друзі, колеги, читачі. Ми продовжуємо мандрувати Україною і ділитися своїми враженнями.

Кажуть, двічі в одну річку не увійдеш. Можливо. З іншого боку всі знають, що рухатися протоптаними стежками легше. Саме цим правилом ми скористалися під час чергової екскурсії до магічного світу Подесіння.

«Зачарована Десна» — так називається твір класика української літератури Олександра Довженка. Пошуки їх, чарів, стали цьогоразовою метою нашої не так поїздки, як паломництва. Останнє, як відомо, грунтується на духовних пошуках подорожнього, який рухається до конкретної точки або кількох.

Читайте також: Спробуйте Visicom API — проба грошей не коштує!

В нашому випадку їх було дві. «Мекка» і «Медіна» кожного правовірного українця. Місця, де присутня так звана «ієрофанія» — прояви священного.

Перша, це садиба пана Дахно, до якої ми заїздили минулого разу. Вона, як церква при дорозі: хоч молися — хоч журися, але зайти треба. Оглянути, наче вперше, магічні артефакти землі Сіверської, набрати повні груди історії і їхати далі. До Любеча. Зараз це селище міського типу, колись — північні ворота Київської Русі. Але, все по-черзі.

Хто такий пан Дахно — дивак, колекціонер чи “ключник”?

...Він завжди спокійний і гостинний. Відверто і з натхненням ділиться інформацією про свої «скарби», які, на відміну від піратів, не ховає. Навпаки, прагне до розголосу, поширення знань про Чернігівщину, яка зникає: народну, культурну, архаїчну. Він говорить, наче молиться останній поліський шаман: деревам, книжкам і будинкам. Богам минулого і ангелам поточного цієї древньої землі.

Експонати його музею (як він сам каже — «колекції») — предмети побуту ХІХ—ХХ сторіч, роботи місцевих художників. Стіни колишнього магазину прикрашають картини. Полички замешкали пляшки, кухлі і дерев’яні діжки. На кілочках — солом’яні брилі, на тумбі — патефон і старе радіо.

Перероблена під музей стара хата умебльована скринями, ліжками, стільцями, типовими для сільського побуту 1940-50-х років. Ще є ночви і шевські колодки. Є експонати часів Першої Світової війни.

Колекція Юрія Дахна — не просто сума речей, а приміщення для них — склади. Наповнені духами місцевих лісів вони — «магічні артефакти». Приміщення, де вони відпочивають на пенсії — «місця сили». А пан Дахно — «ключник», який пускає паломників до свого «храму». З цим відчуттям ми покидаємо село з іронічною назвою «Москалі» і рухаємося до наступного «місця сили» — колись політичного, зараз — духовного.

Північні врата Київської Русі «люб’язні» до туристів

Це Любеч. Невелике, покрите зморшками історії селище на Дніпрі.

Повз нього пропливали Аскольд і Дір. З нього походив дід князя Володимира і засновник Лаври Антоній Печерський.

Про нього згадували «Повість временних літ» і візантійські імператори, він приймав з’їзди князів і опирався навалам хижих кочовиків.

Належав Мазепі, Полуботку і Милорадовичу. Його околиці переховували партизан, а небо захищав герой Радянського Союзу Костянтин Тарасевич.

В 2008 році було створено Історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч».

До нього увійшли

• Залишки валу середньовічної фортеці;
• городище «Замок»;
• городище «Лисиця»;
• поселення (посад-1, посад-2);
• Монастирище (місце знаходження Антоніївського монастиря).

У Любечі знаходяться:

• ближня і дальня печери Преподобного Антонія;
• Спасо-Преображенський собор (1811—1817);
• Кам'яниця Полуботка (кінець 17-початок 18 ст.).

Ви не знаєте, чим зайнятися на вихідних? Відчуваєте млоїння у грудях? Це свербить ваша душа. Вона плаче, бо не розуміє, чому Ви не їдете в Любеч. А дорогою до нього до пана Дахна.

Читайте також:

• У Полтаві презентували віртуальний туристично-інформаційний центр
• Анонс: на цьому тижні у Полтаві презентують Інтерактивну мапу «Віртуальні мандрівки Полтавщиною»
• Мінцифри створило мапу порушень самоізоляції: дані надали мобільні оператори
• В Україні розроблять карту «можливих затоплень»