Темрява і світло Парфенону ожили у 3D

3D-моделювання розкрило таємницю освітлення Парфенону в давній Греції

Джерело: phys.org

Парфенон — храм середини V століття до н.е. на Афінському акрополі, присвячений Афіні, богині мудрості та покровительці міста. Незважаючи на численні пошкодження, він залишається еталоном класичної грецької архітектури. Особливо відомий завдяки 12-метровій хрисоелефантинній (з золота й слонової кістки) статуї Афіни, що стояла всередині.

Розташування цієї статуї в напівтемному інтер’єрі храму давно викликає цікавість науковців. Яке освітлення передбачили для неї архітектори? Як гра світла й тіні впливала на глядача?

Відповіді на ці питання намагався знайти археолог Хуан де Лара з Оксфордського університету. Його дослідження, опубліковане в The Annual of the British School at Athens, спростовує уявлення про яскраво освітлений мармуровий храм. Після чотирьох років реконструкцій виявилося, що внутрішній простір Парфенону був переважно темним.

Усі архітектурні елементи храму свідчать про продуманий дизайн, у якому освітлення відігравало ключову роль: орієнтація на схід, розташування отворів, напівпрозорі мармурові стелі, а також дзеркальні поверхні з рідин. Усе це створювало особливий духовний ефект перед золотою статуєю Афіни.

Попередні гіпотези ґрунтувались на припущеннях або спрощених схемах. Де Лара ж поєднав археологічні дані з сучасними 3D-технологіями та фізично точною візуалізацією світла. Він використав метод Physically Based Rendering (PBR) для моделювання проходження світла, відбивання й кольору поверхонь, максимально наближених до реальності.

За результатами 3D-реконструкції стало відомо, що:

• інтер’єр храму був здебільшого затемненим;
• пряме сонячне світло освітлювало нижню частину статуї лише на світанку в окремі дні;
• вода у «відбивних» басейнах майже не впливала на освітлення і, ймовірно, використовувалась для зволоження або обрядів;
• штучні джерела світла (наприклад, лампи) могли розміщуватись у центрі наву для створення потрібного ефекту.

Ці результати підривають уявлення про світлий храм і натомість відкривають глибше розуміння того, як темрява й вибіркове освітлення підсилювали враження святості та величі. Хуан де Лара зазначає, що «темрява була не недоліком, а інструментом впливу — вона пробуджувала благоговіння».