Штучний інтелект розкрив походження мешканців Папуа-Нової Гвінеї

Команда європейських дослідників пролила нове світло на генетичне походження жителів Папуа-Нової Гвінеї.

Використовуючи новітні інструменти штучного інтелекту (ШІ), вчені довели, що папуаси тісно пов’язані з іншими азійськими популяціями. Вони мають спільне походження з тими самими мігрантами з Африки, які дали початок усім іншим неафриканським народам.

Джерело: phys.org

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Communications.

Мешканці Папуа-Нової Гвінеї зовні разюче відрізняються від інших азійських народів і мають деякі схожі риси з народами Субсахарської Африки. Це породжувало гіпотези про те, що вони могли мати окреме походження, незалежне від інших неафриканських груп.

За словами провідного автора дослідження доктора Маюха Мондала, їхня унікальна зовнішність, імовірно, є наслідком природного добору:

«Можливо, адаптація до тропічного клімату зробила папуасів зовні схожими на народи Субсахарської Африки, хоча з генетичної точки зору вони чітко належать до азійських популяцій. Потрібно більше досліджень, щоб з’ясувати, як еволюція сформувала цю надзвичайну популяцію».

Походження залишається не до кінця з’ясованим

Науковці загалом погоджуються, що сучасні люди залишили Африку близько 50 000–70 000 років тому, розселившись у Європу, Азію та далі. Деякі археологічні дані свідчать про те, що предки мешканців Папуа-Нової Гвінеї могли прийти в Океанію внаслідок окремої ранньої міграції (так звана гіпотеза First Out of Africa), просуваючись вздовж узбережжя Індії та Південно-Східної Азії. Археологічні знахідки підтверджують, що генетична спадщина папуасів частково могла виникнути в результаті саме цієї міграції, адже найдавніші людські поселення в Океанії датуються 50 000–60 000 років тому — раніше, ніж найстаріші європейські.

Втім, із розвитком ДНК-аналізу гіпотезу про ранню міграцію було поставлено під сумнів. Вивчення мітохондріальної ДНК (по материнській лінії) та Y-хромосоми (по батьківській) не виявило чітких ознак того, що основне населення Папуа-Нової Гвінеї походить з цієї першої хвилі. Натомість аналізи свідчать про зв’язок їхніх ліній з іншими неафриканськими популяціями. Водночас повністю виключити домішки від ранніх мігрантів також неможливо.

Цікаво, що в геномі папуасів виявлено значний відсоток ДНК денисівців — загадкових родичів неандертальців. Це, ймовірно, результат змішування в Південно-Східній Азії або Океанії, що додає складності до генетичної картини походження папуасів.

Попри нові дані, питання про точне походження цієї популяції залишається відкритим. Чи відокремилися папуаси від європейців і азійців ще до їхнього розходження? Чи їхня генетика сформувалася за участі невідомої давньої групи? Або ж вони належать до тієї ж родини, що й інші азійські народи?

Унікальна демографічна історія

У новому дослідженні вчені використали високоякісні геномні дані та моделі, побудовані на базі штучного інтелекту, щоб порівняти різні демографічні сценарії походження генетичного різноманіття папуасів. Результати свідчать, що вони є «сестринською» групою для інших азійських народів, і не потребують додаткового пояснення через ранню міграцію First Out of Africa.

Дослідники виявили, що предки папуасів пройшли через серйозний демографічний спад — чисельність населення значно зменшилась після прибуття до Папуа-Нової Гвінеї і залишалась низькою тисячі років. На відміну від інших неафриканських популяцій, вони не зазнали демографічного вибуху, пов’язаного з розвитком землеробства, який радикально змінив населення Європи й Азії.

Ця унікальна демографічна історія залишила специфічні генетичні сліди, які — за відсутності глибокого аналізу — могли бути помилково витлумачені як свідчення участі невідомої групи.