Завдяки супутниковим знімкам вчені відкрили майже 20 тисяч підводних гір

Світовий океан покриває 70% усієї нашої планети, а тому не дивно, що у його водах ховається безліч дивовижних речей, про які все ще невідомо науці.

У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, щоб створити щось на кшталт підводної карти Землі, яка б попереджала про всі небезпеки, що таїть у собі океан, пише Science Alert.

Про це повідомляють Новини картографії від Візіком з посиланням на focus.ua.

Група дослідників під керівництвом Джулії Геворкян з Океанографічного інституту Скриппса у Каліфорнії використала нову порцію супутникових знімків, щоб заповнити проміжки, що зяяли, в нашому розумінні підводного царства. Таким чином вчені відкрили понад 19 000 нових підводних гір, які справді вражають своїми розмірами, - йдеться у повідомленні.

Зазначимо, що ці підводні структури були створені внаслідок вулканічної активності, а висота деяких із них може досягати тисячі метрів. За словами Геворкян, вони з колегами й припустити не могли, що океанське дно усіяне подібними структурами. І це при тому, що на думку вчених, їм вдалося нанести на "карту" лише менше чверті всього, що таїть океан.

Результати досліджень свідчать, що підводні гори часом можуть досягати від 3 до 10 кілометрів. Як правило, такі потужні структури легко виявляються на дні океану за допомогою гідролокатора, проте лише в тому випадку, якщо корабель пройде прямо над ними.

Геворян зазначає, що завданням із зірочкою є виявлення підводних гір висотою не більше 2 км, хоча вони, зазвичай, формуються поблизу серединно-океанічних хребтів, де магма проштовхується крізь тонку і покриту тріщинами земну кору.

Під час дослідження вчені вивчили супутникові дані протягом останнього десятиліття або близько того. Вони припустили, що знімки допоможуть виявити невеликі нерівності на поверхні океану, а далі вони могли б створити карту підводних гір.

Зазначимо, що для виявлення високих підводних гір використовують сонар, який по суті рикошетить від морського дна. Водночас супутникова альтиметрія робить те саме, але опосередковано — вимірюючи невеликі зміни висоти поверхні моря, які відображають гравітаційне тяжіння, що походить від насипів у підводній земній корі. Простими словами, що більше буде насип, то більшим буде гравітаційне тяжіння, що притягує морську воду зверху.