Дослідження виявило послідовність критичних порогів для льодовикових басейнів Антарктиди

Антарктичний льодовиковий щит реагує на глобальне потепління не як єдиний «переломний елемент», а як система взаємопов’язаних басейнів із різними критичними порогами.

Таких висновків дійшли науковці Потсдамського інституту досліджень впливу клімату та Інституту геоантропології Макса Планка. За сучасного рівня потепління близько 40% льоду Західної Антарктиди вже може бути приречено на довгострокову втрату, тоді як окремі регіони Східної Антарктиди ризикують перетнути небезпечні межі при зростанні температури на 2–3°C порівняно з доіндустріальним періодом.

Джерело: phys.org

За словами керівниці дослідження Рікарди Вінкельманн, йдеться не про один поріг, а про їхню послідовність. У деяких басейнах втрата льоду відбувається поступово зі зростанням температури, тоді як інші мають чітку точку неповернення, після якої танення різко прискорюється і може стати незворотним на століття чи навіть тисячоліття. Зокрема, басейн моря Амундсена із льодовиками Твейтса та Пайн-Айленд, а також басейн Ронне у Західній Антарктиді мають найнижчі пороги і, ймовірно, вже їх перетнули за нинішнього потепління приблизно на 1,3°C.

Науковці змоделювали поведінку 18 окремих льодовикових басейнів за допомогою моделі Parallel Ice Sheet Model, поступово підвищуючи глобальну температуру і відстежуючи довгострокову реакцію кожного регіону. Виявилося, що басейни взаємодіють між собою: танення в одному може запускати каскадні процеси в сусідніх. Особливу тривогу викликає басейн Вілкса у Східній Антарктиді, який при стійкому потеплінні на 2–5°C може зробити значний внесок у підвищення рівня Світового океану.

Антарктичний льодовиковий щит містить достатньо льоду, щоб у разі повного танення підняти рівень моря більш ніж на 58 метрів. Дослідники наголошують: швидке скорочення викидів парникових газів є критично необхідним для запобігання подальшій дестабілізації льодовикових басейнів. Карта потенційних регіональних точок неповернення дозволяє визначити зони підвищеного ризику та посилити їхній моніторинг у найближчі десятиліття.