Повернення України на ментальну мапу Європи: аналіз Карла Шльогеля

Німецький історик Карл Шльогель у своїй доповіді наголошує, що Україна остаточно повернулася з периферії до центру європейської свідомості.

Джерело: brookings.edu

Довгий час друга за площею держава Європи залишалася для багатьох «невідомою землею», проте російська агресія, що триває з 2014 року, радикально змінила цей стан. Сьогодні Україна сприймається не просто як регіональний гравець, а як ключовий фактор нової глобальної стабільності та безпеки всього західного світу.

Особливу увагу дослідник приділяє «німецькому випадку», де десятиліттями панував русоцентричний погляд на історію. Навіть освічені верстви населення Німеччини часто розглядали Україну лише крізь призму відносин із Росією, ігноруючи її власну ідентичність. Шльогель зазначає, що таке ігнорування було наслідком імперських наративів та економічних інтересів, які втілилися, зокрема, у проєктах газогонів, що тривалий час вважалися суто комерційними.

Історична пам'ять Німеччини також потребує переосмислення через факти злочинів Третього Райху на українських теренах. Хоча після Другої світової війни німці відчували провину перед Радянським Союзом, вона помилково фокусувалася переважно на Росії. Насправді ж саме Україна та Білорусь були основними аренами бойових дій та геноциду. Сьогоднішні обстріли Харкова чи Києва відбуваються в тих самих місцях, де колись діяло німецьке Люфтваффе.

Шльогель застерігає від надмірного захоплення суто геополітичним аналізом, який він називає «геополітичною пасткою». Хоча територіальний аспект конфлікту є очевидним, зведення всього лише до боротьби за простір є редукціонізмом. Натомість історик закликає до комплексного цивілізаційного аналізу, який враховує соціальні процеси, культуру та боротьбу ідей між «російським світом» та ліберальним порядком Заходу.

Сучасна європейська реальність демонструє певну втому від війни, проте солідарність залишається фундаментальною. Мільйони українських біженців у Польщі та Німеччині створили спільний простір досвіду, зробивши Україну ближчою та зрозумілішою для пересічних європейців. Українська література та публічні інтелектуали стали помітними фігурами в культурному полі Європи, що закріплює суб’єктність нації на ментальній мапі континенту.

Наприкінці аналізу автор підкреслює, що доля України визначить майбутнє всієї Європи. Путінська Росія веде війну не за окремі райони на Донбасі, а прагне зруйнувати чинний світовий порядок. У цій боротьбі Україна виступає головною силою опору, захищаючи цінності, на яких базується Захід. Таким чином, перемога України є необхідною умовою для виживання та стабільності всього демократичного світу.