Як перший iPhone з картами назавжди змінив звички людства

У середині 2000-х років, коли тайванські заводи масово випускали перші GPS-плати, а виробники навігаторів поспішали встановити їх у свої пристрої, Френк ван Діггелен та його колеги з компанії Global Locate розв'язували складну інженерну задачу.

Джерело: lithub.com

• Підписуйтеся на наш телеграм-канал https://t.me/VisicomAPI

На той час технології вже дозволяли визначати координати мобільного телефона під час екстрених дзвінків до служби 911. Проте використання GPS для повсякденної навігації (на кшталт автомобільних систем TomTom) залишалося теорією — тогочасні чипи працювали надто повільно та миттєво розряджали акумулятор.

Головною перешкодою була людська нетерплячість. Оскільки антена у телефоні крихітна, а сам користувач часто перебував усередині будівлі, пристрою було важко «зачепитися» за слабкий супутниковий сигнал. Процес пошуку супутників тривав хвилини, і люди просто закривали додатки. Ван Діггелен розумів, що у нього є всього пара секунд, аби втримати увагу користувача, перш ніж той розчарується в технології.

Виходом із ситуації стала розроблена ними система Assisted GPS (допоміжний GPS), яка працювала як технологічна хитрість. Замість того, щоб сканувати все небо, телефон спочатку визначав свій приблизний радіус за допомогою найближчої вишки зв'язку або Wi-Fi точки. Потім цей орієнтир звірявся з ефемеридами — точними щоденними даними уряду США про траєкторії руху супутників. Завдяки цій підказці чип смартфона знав, куди саме «дивитися», що дозволяло посилити слабкий сигнал у понад 100 разів і скоротити час пошуку до мілісекунд.

Окрім швидкого старту, розробники навчилися прогнозувати рух супутників на кілька днів уперед. Саме тому сьогодні, коли ви відкриваєте Google Maps у незнайомому місці без мобільного інтернету, застосунок усе одно здатний одразу показати ваше приблизне розташування на порожньому фоні карти. Третім і найважливішим проривом стало точне вирахування часу. Ван Діггелен додав до стандартних чотирьох супутникових рівнянь п'ятий супутник, що скоротило появу знаменитої синьої цятки на екрані до однієї-двох секунд.

При цьому навколо GPS досі існує міф, ніби ця система створена для стеження за людьми. Через своє військове походження класичний GPS працює навпаки: супутники лише транслюють сигнал в один бік, і система поняття не має, хто і де її використовує. Насправді це приймач у вашому телефоні стежить за супутниками, а не вони за ним. Проте в сучасному світі ця межа стерлася, адже координати GPS інтегровані в телеком-мережі та додатки доставки чи знайомств, що й перетворило наші смартфони на двосторонні трекери.

Справжня мобільна революція відбулася 9 січня 2007 року, коли Стів Джобс презентував перший iPhone з інтегрованими картами Google Maps. На сцені Macworld він викликав захват публіки, коли в прямому ефірі знайшов на карті найближчий Starbucks і жартома замовив 4000 лате на винос. Щоправда, той перший iPhone ще не мав справжнього GPS-чипа і визначав локацію дуже грубо — за вишками зв'язку. Повноцінний GPS-навігатор з'явився лише за рік, в iPhone 3G, де стояв чип від Global Locate.

Цей короткий союз Apple та Google назавжди змінив поведінку людей. Якщо раніше на комп'ютерах картами користувалися раз на тиждень, то з появою смартфонів трафік злетів до кількох запитів на день. Сама ж технологія Google Maps була результатом злиття куплених стартапів, один з яких — Keyhole — фінансувався ЦРУ та розвідувальними агенціями США, а його супутникові знімки активно використовувалися телеканалом CNN під час війни в Іраку у 2003 році.

Сьогоднішній мікроскопічний GPS-чип має розмір всього 2 міліметри і містить мільярди транзисторів. За замовленням авторки, якщо «відкрутити час назад», цей чип збільшуватиметься кожні два роки відповідно до закону Мура. На початку 1980-х перші комерційні GPS-приймачі були розміром з мікрохвильову піч, важили забагато для однієї людини і коштували понад 100 000 доларів. Завдяки конвергенції військових розробок США та комерційного генія Кремнієвої долини, сьогодні кожен із нас може миттєво побачити себе в центрі цифрового всесвіту — у вигляді маленької синьої цятки.