Супутники допомагають виявляти браконьєрство в морських заповідниках

Морські заповідні зони охоплюють понад 8% океану, але часто залишаються лише на папері

Джерело: phys.org

Хоча назва «морська заповідна зона» викликає образи безпечних притулків для риб, китів та іншого морського життя, на практиці ці зони часто важко контролювати. Висвітлені порушення, як-от недавні вторгнення риболовецьких флотів поблизу Галапагоських островів чи кораблі, які «зникають з радарів», вимикаючи свої трекери, лише підсилюють побоювання: скільки ж випадків браконьєрства лишаються невиявленими?

Проте деякі заповідники все ж ефективно стримують нелегальний вилов.

У новому глобальному дослідженні з використанням супутникових технологій, здатних відстежувати навіть ті кораблі, що вимикають навігаційні системи, ми з колегами виявили, що морські заповідні зони з повною забороною промислового рибальства справді досягають мети — зменшують масштаби браконьєрства.

Що прагнуть зберегти морські заповідники

Уявіть черепаху, яка ковзає в прозорій воді, поки риби-метелики в’ються серед коралів. Або глибокі води океану, де блимає тунець, а в небі кружляють морські птахи.

Ці середовища, де риби та інші морські істоти розмножуються й харчуються, є тим самим природним багатством, яке заповідники мають захищати.

Основна загроза цим екосистемам — промислове рибальство.

Такі судна здатні працювати по всьому світу, залишаючись у морі роками. Їх обслуговують рефрижераторні кораблі, які доставляють улов у порти. Китай має особливо велику глобальну флотилію, яка ловить рибу навіть біля берегів Південної Америки.

Глобальний промисловий риболовецький флот — майже пів мільйона суден — щороку виловлює близько 100 мільйонів тонн морепродуктів. Це вп’ятеро більше, ніж у 1950 році, хоча останні 30 років рівень вилову майже не змінювався. Сьогодні понад третина комерційних видів риб — це перевиловлені популяції.

Правильно спроєктовані та ефективно контрольовані морські заповідники можуть допомогти відновити популяції риб та морські екосистеми. У попередніх дослідженнях я показував, що вони навіть приносять користь сусіднім рибальським зонам — риба просто "виходить за межі" заповідників.

Саме тому розширення морських заповідних територій є ключовим пунктом міжнародної природоохоронної політики. Майже всі країни зобов’язалися захистити 30% океану до 2030 року.

Гучні обіцянки — і гучні сумніви

Але що насправді означає "захист"?

Деякі морські заповідники забороняють промисловий вилов — це своєрідний "золотий стандарт" охорони природи. Дослідження показують, що такі зони справді сприяють зростанню популяцій морських істот і видового різноманіття.

Однак більшість заповідників не відповідають цим критеріям. Хоча уряди звітують, що понад 8% світового океану — під захистом, лише близько 3% охоплені повною забороною промислового рибальства. У багатьох зонах досі дозволене донне тралення — один із найшкідливіших методів лову, хоча нормативи поступово змінюються.

Але чисельність риби в добре захищених зонах іноді сама ж і приваблює браконьєрів. Наприклад, у 2017 році китайське судно затримали в межах Галапагоського морського заповідника з 300 тоннами морських істот, серед яких було 6 тисяч мертвих акул. Команда отримала великі штрафи та тюремні строки. Але скільки таких суден не потрапляє на очі?