Як помилково надрукована карта 1525 року змінила бачення світу

Пів тисячоліття тому, у 1525 році, вийшла перша Біблія, доповнена картою Святої землі.

Джерело: midgard.news

Хоча її надрукували перевернутою — із Середземним морем на сході, — саме ця помилка започаткувала традицію, що згодом вплинула на те, як Європа уявляє простір і політичні межі. Про це йдеться у новому дослідженні Кембриджського університету.

Професор Натан МакДональд називає карту Лукаса Кранаха Старшого водночас «курйозом друкарського процесу» і важливою віхою у розвитку книжкової культури. За його словами, ніхто в майстерні не помітив перевороту, адже у Європі того часу майже не мали точних знань про географію Палестини. Втім, поява карти змінила саму структуру Біблії: з того моменту більшість видань почали включати картографічні матеріали.

У статті в The Journal of Theological Studies дослідник пояснює, що карта Кранаха не просто ілюструвала біблійні події. Вона стала інструментом, який вплинув на формування уявлень про території та кордони. Помилково вважалося, що біблійні карти наслідували ранньомодерну традицію з чіткими кордонами. Насправді ж саме вони започаткували новий спосіб думати про поділ простору.

З XVII століття, коли доступ до друкованих Біблій став ширшим, ці карти поширювали ідею впорядкування світу через лінії та межі. Вони зображували стоянки мандрів Ізраїля в пустелі та поділ Обіцяної землі між дванадцятьма племенами, закріплюючи християнське бачення спадкування святих місць. При цьому описи ґрунтувалися на середньовічних традиціях і працях Йосипа Флавія, які спрощували складні біблійні тексти.

Особливого значення карта набула у період Швейцарської Реформації, де буквальне читання Писання було засадничим. Через заборону більшості зображень карти стали своєрідною заміною паломництва: розглядаючи їх, віруючі уявно мандрували Назаретом, Кармелем, берегами Йордану.

Дослідження МакДональда показує, що включення карти було частиною ширшого процесу трансформації Біблії — від появи розділів і віршів до зміни формату книги. Водночас у пізньосередньовічних та ранньомодерних картах відбулося перетворення сенсу ліній: племінні межі, які мали духовний характер, почали сприймати як політичні кордони. Таким чином біблійні описи були прочитані як «божественне моделювання» світу на основі націй і держав.

Сьогодні багато людей вважають кордони такими, що мають біблійне підтвердження. Професор попереджає: такі інтерпретації виривають стародавні тексти з контексту й надмірно спрощують складні історичні ідеї. Він нагадує про недавній ролик американської прикордонної служби, де агент цитує пророка Ісаю, пролітаючи над кордоном США і Мексики, і зазначає, що будь-які спроби обґрунтувати сучасну політику «божественним авторитетом» є небезпечними та маніпулятивними.