Смертельні паводки в США викрили прогалини в державному картуванні затоплень

Смертельні та руйнівні раптові паводки, що охопили Техас і кілька інших штатів у липні 2025 року, ставлять під сумнів ефективність національних карт затоплень у справі захисту громад та приватних власників від зростаючих ризиків.

Джерело: phys.org

Регіон Техаського Пагористого краю, де 4 липня повінь забрала життя понад 130 людей, зазнав нових злив лише через тиждень. Пошукові роботи довелося тимчасово припинити. Флеш-паводки також вразили Нью-Мексико, Оклахому, Вермонт та Айову.

Карти затоплень Федерального агентства з надзвичайних ситуацій США (FEMA), створені ще у 1970-х роках для підтримки Національної програми страхування від повеней, використовуються для визначення зон, де обов’язкове страхування, формування будівельних норм і стратегій управління паводковими територіями.

У теорії вони мали б допомагати громадам оцінювати ризики та вживати заходів. Але навіть попри покращення точності, цифрових інструментів і залучення місцевих громад, карти FEMA не враховують багатьох факторів — зокрема, кліматичні зміни.

Багато територій, які регулярно затоплює, узагалі не відображені на картах як небезпечні. Дослідження 2023 року, проведене за участі автора як науковця й фахівця організації First Street, виявило, що ризику так званої «100-річної повені» піддаються понад удвічі більше об’єктів, ніж зазначено у федеральних картах.

Навіть у зонах, які позначені як небезпечні, сам процес створення карт — що ґрунтується на історичних даних і політичному впливі — може призводити до значних перекручень.

Що не враховують карти FEMA

Хоча карти FEMA є важливими інструментами, вони мають суттєві обмеження.

Найбільша вада — вони майже не охоплюють флеш-паводки, спричинені інтенсивними зливами. Основний акцент — на річках та прибережних зонах, тоді як невеликі потоки, струмки та притоки залишаються поза увагою.

Це особливо критично на тлі змін клімату: зростання температури провокує частіші й потужніші зливи, через що з’являються нові незадокументовані зони ризику.

Наприклад, у 2024 році у Північній Кароліні, коли унаслідок урагану Гелен затопило райони довкола Ешвілла, пошкодження торкнулися незастрахованих об’єктів у «безпечних» зонах.

Навіть у місцях, які включено до карт — як-от кемпінг Camp Mystic у Техасі, де 4 липня загинули люди, — карти можуть занижувати рівень загрози через використання застарілих даних.

Політичний вплив затягує оновлення

Крім технічних вад, на процес створення карт впливають політики.

Місцева влада та забудовники іноді чинять тиск, щоб уникнути високоризикових класифікацій — адже ті ведуть до дорожчого страхування та обмежень на забудову. Це призводить до недооцінки загроз і необізнаності мешканців.

Так, у Нью-Йорку оскарження оновлення карти 2015 року призвело до багаторічної затримки — місто досі користується версією 20-річної давності, оновлення заблоковане в судах.

У середньому розробка та впровадження нової карти FEMA триває 5–7 років. Водночас країна стрімко змінюється: розбудова, зміна землекористування, нові погодні ризики — усе це не відображається вчасно. Через це занижуються будівельні норми, зводяться вразливі будівлі в зонах прихованого ризику.

Нові технології можуть змінити ситуацію

Сучасні методи — супутникова зйомка, високоточні моделі опадів, лазерне картування (лідар) — дають змогу швидше й точніше фіксувати реальні загрози, включно з флеш-паводками.

Але для впровадження цих рішень потрібні великі федеральні інвестиції. Бюджет FEMA та правові рамки контролює Конгрес, де оновлення карт залишається непопулярною темою: нові зони ризику означають жорсткіші норми, дорожче страхування й обмеження для забудовників.

Через це приватні компанії, які займаються оцінкою кліматичних ризиків, дедалі частіше замінюють FEMA як джерело даних. Вони використовують прогнози підняття рівня моря, інтенсивності дощів і змін у циклонах.

Такі сервіси, як Zillow, Redfin, Realtor.com, надають користувачам оцінку ризиків затоплення для кожного об’єкта — з урахуванням як минулих паводків, так і майбутніх кліматичних сценаріїв. У результаті, мільйони вразливих будинків, які не відображені на картах FEMA, стають помітними.

Наслідки на майбутнє

Коли покупці нерухомості починають враховувати ризики затоплення, це змінює привабливість локацій. Це впливає на вартість майна, надходження до місцевих бюджетів, міграційні тенденції тощо.

Проте сам ризик завжди існував — змінилася лише поінформованість людей.

Федеральна влада має забезпечити громадянам доступ до точних оцінок ризиків. Карти FEMA повинні еволюціонувати разом із кліматом і технологіями.