Маленькі, але незамінні: нове дослідження картує водних безхребетних Африки

Тропічний пояс Африки — від лісів Гвінеї на заході до басейну Конго в центрі континенту — вважається одним із найбагатших регіонів світу за біорізноманіттям.

Джерело: phys.org

Під поверхнею цих екологічних зон живе невидимий світ прісноводних макробезхребетних — дрібних істот, що мешкають у річках, струмках і озерах. За словами американського еколога Едварда Вілсона, «безхребетні — це маленькі істоти, які керують світом».

До макробезхребетних належать равлики, личинки бабок, ручайників, веснянок, поденок тощо. Вони є своєрідними інженерами прісноводних екосистем — розкладають органіку, переробляють поживні речовини й формують основу харчових ланцюгів.

Ще важливіше те, що ці істоти — найкращі біоіндикатори стану водойм. Їхня присутність або відсутність може краще за будь-який хімічний тест вказати на забруднення, деградацію середовища або, навпаки, ознаки відновлення.

Але прісноводні макробезхребетні практично ігноруються у програмах збереження. У деяких країнах навіть не проводяться базові обстеження. Також не вистачає фахівців, які можуть їх ідентифікувати.

Наше дослідження заповнює цю прогалину, зібравши дані по регіону Гвінейсько-Конголезького пояса. Результатом стала база даних, яку можна використовувати для моделювання ареалів видів і визначення пріоритетних територій для охорони.

Як проводилось дослідження

Науковці з Нігерії та Німеччини зібрали дані про макробезхребетних із 15 африканських країн. Вони використали лише ті записи, які підтверджені до рівня виду — з рецензованих публікацій і з міжнародної бази GBIF (Глобальна інформаційна система біорізноманіття).

Вперше розрізнені дані були об’єднані у впорядкований ресурс, який може стати основою для моделювання поширення видів і планування охоронних заходів — так, як це давно відбувається у Європі та Північній Америці.

Результати виявились несподіваними: більшість країн тропічного поясу практично не представлені в наукових даних.

• У Сан-Томе і Принсіпі — взагалі відсутні записи.
• В Екваторіальній Гвінеї та Того — менше 50 задокументованих видів.
• У Нігерії, ДР Конго, Габоні та Камеруні — понад 200 видів, але й цього недостатньо.

Ці країни, хоч і мають більше записів, усе одно далекі від повного охоплення. Реальна кількість видів може бути в рази вищою — просто немає достатньо зусиль з відбору проб та ідентифікації.

Що нам бракує

Дослідження показало: чим більше зусиль було вкладено у збір даних — тим більше видів вдалося виявити. Недостатнє представлення не означає низького біорізноманіття — просто його ще не вивчили.

Особливо бракує видів, які є ключовими індикаторами екосистем — поденок, ручайників і веснянок. Вони надзвичайно чутливі до забруднення й широко використовуються в біомоніторингу по всьому світу. Їхня відсутність у африканських наборах даних — не ознака зникнення, а наслідок нестачі фахівців і досліджень.

Що потрібно змінити

Щоб захистити прісноводні екосистеми, необхідно:

проводити систематичні обстеження макробезхребетних у країнах, що не охоплені;

• інвестувати в підготовку таксономістів і надати доступ до інструментів ідентифікації — як науковцям, так і громадським дослідникам;
• підтримувати регіональні ініціативи та транскордонні проєкти з обміну знаннями й даними.

Уряди країн і Африканський Союз повинні включити охорону прісноводної біоти до своїх екологічних стратегій. Це також є частиною виконання Цілі сталого розвитку ООН №15 — збереження наземних і прісноводних екосистем.

Нові види вже були відкриті під час польових досліджень у раніше недосліджених районах. Проте ці унікальні системи слід захистити до того, як вони зникнуть.

Ігнорування безхребетних — це ігнорування самої основи здорових річок і озер. Вони — мовчазні хранителі біорізноманіття. Настав час вивести їх із тіні в центр природоохоронної політики.