Від чуми до Тюдорів: як історичні події впливали на металовиробництво Британії

Дослідники вивчили осадовий керн із римського міста й центру металовиробництва Альдборо (Йоркшир) і з’ясували, що виробництво металів у Британії не припинилося одразу після відходу римлян.

Джерело: phys.org

Римлянам традиційно приписують запровадження масштабного видобутку свинцю та заліза, однак було неясно, що сталося після близько 400 р. н.е. Вважалося, що промислове виробництво згасло, адже епіграфічних свідчень про експлуатацію свинцевих руд після III ст. немає.

«Не все виробництво товарних металів завершилося на початку V століття, — зазначає провідний автор, професор Крістофер Лавлак (Університет Ноттінгема). — В Альдборо, ймовірно, металургія поступово розширювалась, використовуючи руди й вугільне паливо, відомі ще за римських часів».

Щоб перевірити гіпотезу, науковці з Кембриджа, Ноттінгема та інших установ проаналізували п’ятиметровий керн із Альдборо — племінного центру бригантів і важливого металургійного вузла.

«Цей керн дав перший безперервний запис і хронологію забруднення металами та економіки металів у Британії — від V століття до сьогодення в серці провідного регіону виробництва», — додає Лавлак.

Висновок: металовиробництво тривало задовго після 400 р. н.е. і різко впало лише близько 550–600 рр. Остаточної причини не встановлено, але історичні джерела й ДНК-дані свідчать про пошесть бубонної чуми в Європі, що суттєво вдарила по економічній активності.

Це спростовує уявлення про «повний колапс» після римлян і тезу про «Темні віки», коли виробництво нібито повернулося до доримського рівня. Далі за керном простежуються коливання металовиробництва, пов’язані з подіями на кшталт розпуску монастирів Генріхом VIII: «Виробляти новий метал стало невигідно, бо його просто знімали з монастирів, абатств і релігійних установ», — пояснює Лавлак. Масштабне виробництво відновилося у пізньому XVI ст. для забезпечення війн Єлизавети I з Іспанією та Францією.

Загалом результати показують, що рання економічна історія Британії була значно складнішою, ніж вважали, і вперше дозволяють простежити довготривалі зміни металовиробництва у зв’язку з ключовими історичними подіями.