Як зупинити потоки пластику в океан: експерти пропонують глобальні зміни

Глобальна команда науковців закликала створити єдину світову систему моніторингу морського сміття, адже нинішні дані надто фрагментовані, а глибоководна зона планети залишається практично невивченою.

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в Marine Pollution Bulletin.

Джерело: phys.org

Автори роботи — фахівці з ЄС, Японії, Китаю та інших країн — наголошують, що морське дно є кінцевим місцем накопичення більшості відходів. Особливо йдеться про макросміття розміром понад 2,5 см, яке тривалий час залишалося поза увагою науковців через домінування теми мікропластику.

Основна частина морських відходів потрапляє в океан із суші, переважно через річки Азії та Африки: Янцзи, Меконг, Ганг, Ніл, Нігер та інші. Додатковими джерелами є катастрофи — наприклад, цунамі 2011 року в Японії — а також рибальство, яке постачає у воду сітки, троси та буї.

У країнах з низьким рівнем доходу відсутність ефективної системи поводження з відходами призводить до потрапляння сміття у прибережні зони. У розвинених країнах ситуація краща, однак обсяг відходів формується також під впливом густоти населення, клімату та соціальних факторів.

У Середземному морі, зазначають автори, сміття зустрічається на всіх рівнях — від поверхні до дна. Зокрема, у протоці Мессіна морське дно перетворилося на справжнє підводне звалище.

Науковці підкреслюють: для ефективної політики потрібні стандартизовані методи збору та аналізу даних. Сучасні технології — дрони, підводні апарати, сонари, високоточна батиметрія — значно розширюють можливості досліджень, однак дані мають бути геоприв’язані й отримані без шкоди для екосистем.

Скорочення обсягів пластика неможливе без заходів «на суші» — обмеження виробництва, зміни споживання та налагодження роботи з відходами. Масове вилучення сміття з морського дна можливе лише за суворих технічних і екологічних умов.

У ЄС уже діють регуляції щодо морського сміття, а на глобальному рівні відповідальність розподіляють установи UNEP, UNEA та регіональні морські конвенції. Водночас переговори щодо міжнародного договору про пластик у 2025 році завершилися без угоди.

За словами професора Каналса, нині людство має зображення лише 0,001% морського дна на глибинах понад 200 м, що свідчить про масштаби невідомого та потребу в довгостроковому глобальному моніторингу.