Штучний інтелект і громадська наука об’єдналися, щоб урятувати акул

Кожна третя з відомих видів акул перебуває під загрозою зникнення, проте вчені досі мають обмаль базових даних про їхні ареали, чисельність і міграційні шляхи.

Щоб заповнити цю прогалину, дослідники з Virginia Tech, Стенфордського університету та інших інституцій створили найбільшу у світі відкриту базу даних спостережень за акулами — sharkPulse.

Джерело: phys.org

Як працює система

На відміну від традиційних краудсорсингових ініціатив, sharkPulse не обмежується добровільними відправками. Платформа використовує штучний інтелект, який автоматично сканує інтернет на наявність фотографій акул, витягаючи дані про місце, час і вид.

Після цього зображення проходять перевірку експертами та громадськістю й додаються до інтерактивної бази. Це дозволяє відстежувати зміни чисельності та поширення акул із небаченою раніше швидкістю.

«Це переносить громадську науку з рівня добровільних надсилань на рівень автономного інтелектуального пошуку, перетворюючи цифрові сліди людей на дані для збереження природи», — пояснює провідний автор Франческо Ферретті.

Чому це важливо

Відсутність повних даних заважає ефективній охороні акул. «Сьогодні камери є майже в кожного, і наші зустрічі з океаном фіксуються як ніколи раніше. SharkPulse використовує цей глобальний потік зображень, щоб пасивно моніторити популяції», — додає співавтор Джеремі Дженретт.

Інші ініціативи

Проєкт SharkPulse є частиною ширшої програми з охорони морських хижаків. Так, дослідники запустили ініціативу «White Shark Chase», щоб відстежувати критично зникаючих білих акул у Сицилійському каналі, використовуючи екологічну ДНК та підводні камери. Їм вдалося навіть уперше позначити тегом молодого короткоплавцевого мако й відстежити його міграцію на понад 1200 км за 54 дні.

Також Virginia Tech бере участь у глобальному проєкті MegaMove, який відстежує понад 100 видів великих морських тварин. Результати показали: 60% ключових середовищ існування перебувають поза межами охоронюваних територій.

Висновок

Дослідники наголошують: «Ми не можемо захистити те, чого не знаємо». Завдяки поєднанню технологій, громадської науки та міжнародної співпраці стає можливим формувати більш ефективні стратегії для збереження акул і морських екосистем загалом.