NASA планує місію до Урану. Але, є проблема

Проєкт місії UOP (Uranus Orbiter and Probe) включає маневр аерогальмування біля самого Урана.

Джерело: phys.org

Дістатися до крижаних гігантів непросто — подорож до Урана може тривати до 13 років, навіть з гравітаційною допомогою Юпітера. Але нині розглядається кілька ідей, як пришвидшити цю подорож, особливо з огляду на зростаючий інтерес до дослідження Урана.

Одна з таких ідей — використання системи аерозахоплення (аерогальмування) для гальмування зонда після прибуття до планети.

Нове дослідження Ендрю Гомеса-ДельРіо та його колег з Центру досліджень NASA у Ленглі описує, як запропонована місія орбітального зонда та спускового апарата до Урана (UOP) може скористатися тією ж технологією аерозахоплення, яку використовували при доставці марсохода Curiosity. Це дозволяє значно скоротити тривалість польоту і збільшити корисне навантаження.

Аерогальмування має кілька переваг у місіях до крижаних гігантів:

• Воно істотно скорочує час подорожі — подекуди майже вдвічі.
• Дозволяє більше ваги віддати корисному навантаженню, а не паливу.
• Спрощує і зменшує габарити двигунів.

Усе це робить аерогальмування вартим уваги. Але в чому підводні камені? Розробка такої системи зазвичай займає роки та коштує мільйони доларів. Проте, як стверджується у статті, у цьому випадку це необов'язково — інженери можуть просто трохи адаптувати вже наявну систему, яка успішно доставила Curiosity на Марс.