Історія поширення буддизму: як торгові шляхи та міграція змінили релігійну карту світу

Журналісти опублікували масштабне картографічне та хронологічне дослідження про поширення буддизму, яке демонструє численні шляхи процвітання цієї релігії на території Азії.

Джерело: nytimes.com

Спеціальні стрілки на карті відображають загальний рух релігійного вчення, що часто відбувався через торговельні маршрути, починаючи приблизно з четвертого століття до нашої ери. Графічні матеріали базуються на картах із колекції бібліотеки Корнелльського університету, матеріалах Оксфордської енциклопедії буддизму дві тисячі двадцятого четвертого року та консультаціях із вченими. Публікація супроводжується окремими матеріалами про подорож принца, Непал, Таїланд та Тайвань.

Згідно з дослідженням, засновник буддизму Сіддгартха Ґаутама народився в Лумбіні на території сучасного Непалу приблизно в п'ятсот шістдесят третьому році до нашої ери. Після свого пробудження у віці близько тридцяти п'яти років він виголосив першу проповідь в індійському Сарнатху, після чого доктрина почала поширюватися субконтинентом. У третьому столітті до нашої ери напрямок Тхеравада дістався Шрі-Ланки, а згодом і всієї Південно-Східної Азії. У цей же період правитель Індії Ашока Великий встановив колону в Лумбіні на згадку про місце народження Будди, а в першому столітті до нашої ери виник інший напрямок — Махаяна.

У першому столітті нашої ери двоє індійських ченців заснували перший буддистський храм у Китаї на східній окраїні Шовкового шляху в Лояні. У шостому столітті з північної та східної Індії почав поширюватися новий тантричний рух Ваджраяна, тоді як напрямок Махаяна в поєднанні з даосизмом і конфуціанством став популярним у Китаї. У восьмому столітті китайське місто Чан'ань, яке було найбільшим мегаполісом світу на той час, перетворилося на головний осередок для перекладу релігійних текстів. У дев'ятому столітті японський чернець заснував храм на горі Коя, принеся в Японію імпортовану з Китаю школу Сінгон.

У тринадцятому столітті ортодоксальна Тхеравада поширилася зі Шрі-Ланки до Південно-Східної Азії і зрештою стала панівним напрямком у Таїланді. Проте у чотирнадцятому столітті ісламські завоювання та відродження індуїзму призвели до того, що буддистська традиція була практично залишена на своїй батьківщині. У сімнадцятому столітті релігія прибула на острів Тайвань разом із китайськими переселенцями. У двадцятому столітті Культурна революція в Китаї, яка розпочалася в тисяча дев'ятсот шістдесят шостому році, заборонила релігійні богослужіння, але ця політика поступово пом'якшилася після смерті Мао Цзедуна в тисяча дев'ятсот сімдесят шостому році.

У двадцять першому столітті буддизм має майже триста тридцять мільйонів послідовників у всьому світі та є релігією більшості в семи країнах на азійському континенті. У текстовий та графічний супровід дослідження двадцятого травня дві тисячі двадцять шостого року було внесено виправлення. Попередня версія карти містила кордони, які не відображали спірні території, тому її оновили та позначили суперечливі райони пунктирними лініями. Редакція зазначила, що завжди визнає помилки та закликає читачів повідомляти про знайдені неточності на спеціальну електронну адресу.

Авторкою ілюстрацій до проєкту є Моллі О'Галлоран, яка розробила візуальні маршрути за сприяння Ніжа Тонтісіріна. Матеріал опубліковано чотирнадцятого травня дві тисячі двадцять шостого року та оновлено через шість днів. Авторські права на публікацію належать компанії The New York Times, яка також надає користувачам можливість підписки, доступ до політики конфіденційності, умов обслуговування та карти сайту.