Втрачений рай: процвітання і вигнання французьких колоністів в Акадії

Археологи в Новій Шотландії виявляють докази колись процвітаючого поселення французьких колоністів XVII століття та їхнього жорстокого вигнання.

Джерело: archaeology.org

Деталі:

На початку XVII століття французи почали освоювати Акадію — територію, яка охоплювала сучасні провінції Принц Едвард, Нова Шотландія, Нью-Брансвік, а також південну частину штату Мейн у США. Ці колоністи швидко перетворили цю землю на процвітаючий центр сільського господарства. Вони створили систему дренажних каналів, що дозволили осушити прибережні болота, перетворивши їх на родючі поля. Завдяки накопиченню органічного матеріалу, який протягом тисяч років накопичувався під час приливів, ці землі стали надзвичайно продуктивними, сприяючи вирощуванню значної кількості зернових культур та розведенню худоби. Рівень зростання населення у той час був одним з найшвидших у світовій історії, і до 1755 року в Акадії проживало близько 14,000 осіб.

Акадія була унікальною не лише своїм успіхом у сільському господарстві, а й своєю спільнотою, яка мала мирні та партнерські відносини з корінними народами мікмак. Вони часто спільно займалися землеробством, а також між ними укладалися шлюби, що було рідкісним явищем у сусідніх англійських колоніях. У нових умовах колоністи Акадії створили соціальну структуру, засновану на співпраці, відмінну від тієї ієрархії, яку вони знали у Франції. Це сприяло успіху громади, особливо в організації праці, необхідної для будівництва та обслуговування масивних дамб, що стримували припливні води.

Однак у 1755 році британці захопили контроль над регіоном і почали депортацію аккадців, яка отримала назву le grand dérangement або «велике переселення». Мешканців змусили залишити свої землі, залишивши більшість їхнього майна. Деякі аккадці втекли вглиб країни або на інші острови, зокрема на Іль-Сен-Жан, сучасний Принц Едвард, однак близько 6,000 людей було відправлено на кораблях до різних куточків Америки та Європи.

Ті, хто уник депортації, втекли вглиб країни або залишилися як погано оплачувані працівники на тих самих землях, які раніше належали їм. Протягом наступних років частина з них переселилася до Луїзіани, де вони стали відомі як каджуни. Вони зберегли багато своїх традицій і розвинули власну культуру, яка зберігається до сьогодні.

Сьогодні археологи, як-от Джонатан Фаулер з Університету Сент-Мері в Галіфаксі, намагаються знайти й дослідити залишки колишніх аккадських поселень. Вони розкривають не лише залишки будівель, а й сліди соціальних та економічних практик цієї громади. Одна з таких знахідок — абуа — дерев’яна конструкція, яка дозволяла воді витікати з боліт, але перешкоджала потраплянню солоної води під час припливу. Такі інновації були ключовими для розвитку регіону, забезпечуючи аккадцям контроль над їхньою землею.

Довідково:

Зараз на місці колишнього поселення Ґранд-Пре на честь аккадців встановлено пам'ятники. Нащадки вигнаних аккадців досі підтримують зв'язок зі своїм корінням та культурною спадщиною, і пошуки археологів допомагають повернути зниклі сторінки історії, відновлюючи пам'ять про тих, хто знайшов і потім втратив свій рай на чужій землі.

• #археологія
• #історія
• #карта