Від вишитих мап до GIS: як жінки змінювали картографію

Попри те що жінки завжди були присутні в історії мапування, їхній внесок у картографію протягом століть залишався недооціненим.

Традиційно картографію пов’язували з чоловіками — від проєкції світу Меркатора у XVI столітті до розвитку геоінформаційних систем у ХХ столітті. Водночас поява геоінформаційних технологій суттєво розширила освітні, наукові та професійні можливості для жінок, зробивши створення карт доступнішим.

Джерело: phys.org

У культурному вимірі уявлення про простір часто осмислювалися через жіночі образи — від концепцій Матері-Землі в корінних культурах до символу Геї в науці ХХ століття. У європейській традиції з XVI до XIX століття картографи нерідко зображали держави у вигляді жіночих постатей, як-от у мапі «Europa Regina», створеній Йоганнесом Путчем. Такі карти відображали політичні уявлення про владу, територію та національну ідентичність.

В історії картографії жінки виконували найрізноманітніші ролі — від вишивання мап у Китаї IV століття до розфарбовування, гравіювання та видавничої справи в Європі Нового часу. У ХІХ столітті картографія стала частиною жіночої освіти в Північній Америці, а під час Другої світової війни жінки відігравали ключову роль у створенні топографічних карт, інтерпретації аерофотознімків і розвитку фотограмметрії. У повоєнний період саме жінки, зокрема Евелін Пруїтт та Ґледіс Вест, зробили фундаментальний внесок у розвиток дистанційного зондування й GPS.

Сьогодні взаємозв’язок між гендером і картографією набув нового значення: брак геопросторових даних про життя жінок впливає на планування міст, безпеку та реагування на катастрофи. Дослідники наголошують, що без урахування жіночого досвіду мапи залишаються неповними. Саме тому ініціативи на кшталт African Women in GIS, GeoChicas, Women in GIS та Humanitarian OpenStreetMap Team працюють над тим, щоб жінки не лише були зображені на мапах, а й визначали, які дані збирають і як їх інтерпретують.