Нове ДНК-дослідження: більшість європейців – нащадки ямної культури з України

Нове дослідження ДНК підтвердило, що народи Європи, Західної Азії та їхні нащадки можуть походити від ямної культури скотарів, що жила на території сучасної України близько п’яти тисяч років тому.

Джерело: village.com.ua

Це означає, що генетична спадщина цих кочових племен простежується у близько чотирьох мільярдів людей, повідомляє The Wall Street Journal з посиланням на нові наукові дані.

Ямна культура отримала свою назву через традицію ховати померлих у ямах під курганами. Вважається, що її представники першими почали їздити верхи на конях і використовували колісні вози, що дало їм значну перевагу у пересуванні та міграції.

Генетичний слід через тисячоліття

Вчені проаналізували ДНК близько 450 доісторичних людей із 100 археологічних пам’яток по всій Європі, а також тисячі раніше вивчених зразків. Поєднуючи дані з археологічними та лінгвістичними дослідженнями, вони дійшли висновку, що приблизно у 3000 році до нашої ери ямна культура мігрувала з басейну Волги в українські степи. Там вона змішалася з місцевими племенами, сформувавши спільноту, відому як ямна культура.

Генетичною «колискою» цієї цивілізації вважається село Михайлівка на території сучасної України, яке нині перебуває під російською окупацією. Саме звідти культура почала експансію по Євразії, поширюючи свої гени і спосіб життя від Португалії до Монголії.

Культурна і генетична революція

Археологи та генетики наголошують, що ця експансія вплинула на більшість сучасних культур та етносів. За словами Девіда Райха, генетика з Гарвардської медичної школи, прихід ямної культури став своєрідним «культурним стиранням» для багатьох народів. Аналіз ДНК показує, що в деяких регіонах чоловічий генетичний код місцевого населення зник майже повністю після їхнього приходу, тоді як жіноча ДНК передавалася наступним поколінням.

Крім того, мова ямної культури, хоча і не була записана, могла стати основою для близько 400 сучасних мов, зокрема латинської, грецької, англійської, німецької та слов’янських мов.

Науковці нагадують, що гіпотеза про спільне походження мов Європи, Ірану та Індії була запропонована ще у XVIII столітті, але лише тепер з’явилися ґрунтовні генетичні докази, що підтверджують цю теорію.