Як суднові журнали сформували наше уявлення про океан

У підземеллі Державного архіву Данії зберігаються сотні метрів полиць зі старими судновими журналами — логами капітанів, які з XVII століття щоденно записували погоду, координати й події в морі.

Саме ці звіти, стверджують дослідники з Університету Осло Еллен Крефтінг і Гард Поульсен, стали однією з найстійкіших «машин знання» про океан.

Джерело: phys.org

Під час роботи в архіві вони натрапили на документи невідомого досі ентузіаста — дансько-норвезького генерала Гаагена Вальдемара Матісена. У 1860-х він самостійно зібрав сотні суднових журналів, систематизував їх у таблиці, схожі на сучасні електронні бази, і намагався пояснити клімат через морські течії. Його теорію видали французькою, але вона не здобула визнання — навіть хвалебну рецензію він написав собі сам.

Попри це, Матісен і його сучасники довели, що вивчення океану почалося задовго до офіційного зародження океанографії у 1870-х. Вони створювали перші бази даних — «велике дане» свого часу — аналізуючи записи звичайних моряків.

Дослідники з Осло підкреслюють: суднові журнали стали не лише джерелом наукових даних, а й форматом, який визначив, що саме вважати знанням про море. Їхня структура майже не змінилася за чотири століття. Однак, як зауважує Крефтінг, саме знання не рятує океан — його стан залежить від політичних рішень, а не лише від кількості даних.

Проєкт «Maritime Modernities: Formats of Oceanic Knowledge» показує, як карти, моделі й суднові журнали протягом 400 років формували наше розуміння океану — від рукописних записів капітанів до сучасних кліматичних моделей.