Sentinel-1 за десять років створив унікальний масив даних про рух льоду в Гренландії та Антарктиді

Супутники місії Copernicus Sentinel-1 протягом десяти років фіксували масштаби та швидкість руху льоду з льодових щитів Гренландії й Антарктиди в океан.

Цей показник є критично важливим для кліматичного моделювання та оцінки майбутнього підвищення рівня моря.

Джерело: phys.org

Спостереження, що розпочалися у 2014 році, сформували перший безперервний високодетальний набір даних про швидкість руху льоду на обох полярних льодових щитах. Дослідження, опубліковане в журналі Remote Sensing of Environment, базується на обробці радарних даних із синтезованою апертурою, отриманих апаратурою Sentinel-1. Воно стало частиною спеціального наукового випуску, присвяченого десятиріччю місії.

Дані щодо Антарктиди демонструють рух льоду зі швидкістю від одного до п’ятнадцяти метрів на добу. Найбільші зміни зафіксовані в Західній Антарктиді, зокрема на льодовику Пайн-Айленд, де швидкість руху біля лінії спирання льоду зросла приблизно з 10,6 до 12,7 метра на добу. Подібні тенденції спостерігалися й на сусідніх льодовиках, що пов’язують із потоншенням плавучих льодових шельфів і відступом лінії спирання.

У Гренландії дані показують швидкий рух льоду зі середніми швидкостями до 15 метрів на добу. Льодовик Сермеґ-Куяллек, відомий також як Якобсгавн, залишається одним із найшвидших у світі, іноді досягаючи швидкості близько 50 метрів на добу. Чітко простежується й Північно-Східний гренландський льодовий потік, який бере початок далеко у внутрішніх районах льодовика.

Набір даних вирізняється високою просторовою роздільною здатністю — до 200–250 метрів — і дозволяє відстежувати зміни як у масштабі кількох днів, так і в межах десятиліття. Швидкість руху льоду є ключовим параметром для оцінки впливу змін клімату, оскільки вона визначає обсяги льоду й талої води, що потрапляють в океан.

За словами авторів дослідження, до запуску Sentinel-1 відсутність регулярних радарних спостережень була серйозною перешкодою для створення довготривалих кліматичних рядів. Нині карти швидкості руху льоду забезпечують надійну базу для аналізу динаміки льодових щитів у період швидких кліматичних змін.

Щорічні продукти щодо швидкості руху льоду для Гренландії та Антарктиди формуються в межах Служби зміни клімату Copernicus і використовуються для моніторингу найбільш чутливих регіонів планети. Запуск четвертого супутника Sentinel-1D наприкінці 2025 року відновив регулярні зйомки з інтервалом до шести днів, посиливши можливості постійного спостереження.

Дослідження підкреслює, що саме супутникові дані дозволили вперше створити єдину континентальну базову картину руху льоду в сучасних умовах. Вона стане основою для виявлення майбутнього прискорення або уповільнення танення льодових щитів і точнішого прогнозування підвищення рівня світового океану.