Як правильно обрати масштаб і місце для протиповеневих заходів

У Глазго моделюють сценарії підтоплень до 2100 року

Візіком, maps API, карта,

Джерело: phys.org

Захист міст від припливних повеней через зміну клімату має бути "правильного розміру і в правильному місці", — вважають дослідники Університету Глазго. Використовуючи складне комп’ютерне моделювання естуарію річки Клайд, вони виявили: більші затоки — як Клайд площею 120 км² — значно вразливіші до шкідливих припливів, ніж менші. Під час штормів ці об’єкти втягують великі об’єми морської води на суходіл.

Рішення — кероване відновлення берегів (managed realignment).

Замість бетонних дамб, дослідники пропонують дозволяти воді затоплювати спеціально виділені ділянки, формуючи природні буфери — солончаки, болота. Таку стратегію вже впроваджують у низці країн для пом’якшення наслідків повеней і збереження біорізноманіття.

Проте її ефективність — не універсальна.

У Глазго змоделювали кілька варіантів таких інтервенцій у районах Ренфрушир, острів Ньюшот і міст Шотс. Виявилось, що навіть за умови виділення понад 3 км² під кероване затоплення, площу повені до 2100 року (при підвищенні рівня моря на 85 см) вдалося скоротити лише на 0,32–9,76%.

Натомість у менших естуаріях ця стратегія працює значно краще: чим менше гирло — тим більше користі з обмеженого втручання. Наприклад, збільшення площі таких інтервенцій на 20% може зменшити площу підтоплення на 14%.

Що радять дослідники?

  • Не використовувати однакові підходи для всіх міст.
  • Оцінювати реальну спроможність земель витримувати припливи.
  • Зважати на щільність забудови та довгострокові наслідки.

Професорка Джеймі Тоні, координаторка міського кліматичного проєкту GALLANT, наголошує:

«Міста, розташовані в естуаріях, повинні детально переглянути планування забудови та заходів захисту, з урахуванням майбутніх ризиків і конфліктів у використанні землі».

Дослідження, опубліковане в журналі Environmental Research Letters, ґрунтується на гідродинамічних моделях, підготовлених для міської ради Глазго. Його автори — професори Річард Вільямс, Ларисса Нейлор, доктори Мартін Херст і Окстрія Прасойо.

2025-07-07 10:40:17