Колоніальне коріння пояснює різне ставлення до дикої природи в Північній та Латинській Америці

Те, як люди сприймають диких тварин і ставляться до них, суттєво відрізняється залежно від регіону світу.

Джерело: phys.org

У першому міжнародному дослідженні цінностей дикої природи, проведеному під керівництвом Університету штату Колорадо, науковці виявили чітку різницю між поглядами жителів Латинської Америки та мешканців Сполучених Штатів Америки і Канади. Цю розбіжність дослідники пов'язали з європейською колонізацією, яка відбулася кілька століть тому.

Дослідження показує, що в Латинській Америці дику природу вважають частиною соціальної спільноти, яка заслуговує на такі ж права, як і люди (цінність «взаємодопомоги»). Натомість у Сполучених Штатах Америки та Канаді дику природу здебільшого розглядають як ресурс для використання людиною (цінність «домінування»). Ці погляди збігаються з підходами країн-колонізаторів, які заснували інституції в Західній півкулі: Великої Британії в Північній Америці та Іспанії й Португалії в Латинській Америці. Результати роботи, опублікованої в журналі Nature Sustainability, підкріплюють минулі дослідження про вплив колоніальних інституцій на поточні культурні відмінності між континентами.

Провідний автор роботи, професор Коледжу природних ресурсів імені Ворнера при Університеті штату Колорадо Майкл Манфредо зазначив, що британські інституції сприяли створенню постійних поселень, тоді як іспанські та португальські зосереджувалися на видобутку ресурсів, наприклад, золота. Крім того, релігійна орієнтація країн Північної Європи в XVI–XVII століттях вимагала від протестантів контролю над довкіллям та тваринами, тоді як історично католицькі країни Південної Європи були більш схильні до взаємодопомоги. Висновки ґрунтуються на опитуванні майже 18 500 людей у 33 країнах Америки та Європи. Латинська Америка продемонструвала низький рівень домінування та дуже високий рівень взаємодопомоги — навіть вищий, ніж у колишніх метрополій, Іспанії та Португалії.

Дослідження також виявило, що люди з корінним походженням в обох Америках мають сильні цінності взаємодопомоги, а в Латинській Америці на момент колонізації проживали великі популяції корінних народів (50 мільйонів осіб або більше). Манфредо дійшов висновку, що сучасні цінності взаємодопомоги там виникли через взаємну асиміляцію сумісних поглядів на дику природу серед іберійців та корінного населення. Ця різниця має важливе значення для політики управління дикою природою, оскільки спроби крос-культурних організацій застосувати свої ідеї збереження в інших частинах світу можуть викликати конфлікти через неприйнятність певних практик для місцевого населення.

У країнах із вищим рівнем домінування, як-от у Сполучених Штатах Америки, смертельний контроль є основним способом вирішення конфліктів між людьми та дикою природою задля безпеки, сільськогосподарського виробництва чи обмеження інвазивних видів. Країни з вищим рівнем взаємодопомоги схильні підтримувати знищення тварин лише в екстремальних ситуаціях заподіяння шкоди людині. Організаціям з охорони природи важливо розуміти, що змінити такі глибоко вкорінені історичні цінності штучно майже неможливо, тому ефективна консервація потребує взаємодії в межах уже наявних у кожному регіоні систем поглядів.

Проте співавторка дослідження Тара Тіл зауважила, що ширші культурні зрушення все ж відбуваються завдяки факторам модернізації, таким як зростання доходів, освіта та урбанізація. Зокрема, у Сполучених Штатах Америки спостерігається поступовий відхід від домінування в бік цінностей взаємодопомоги під впливом рухів за права тварин. Науковці наголошують на необхідності регулярного моніторингу громадської думки, щоб політика державних агентств відповідала цінностям населення, якому вони служать.