Вчені попереджають: зміна клімату розширює ареал небезпечних морських токсинів

Просторова карта поширення та частоти виявлення таксонів Gambierdiscus у трьох прибережних районах Квінсленда: Таунсвілл, Гладстон і Герві-Бей.

Розмір позначок відповідає частоті виявлення, а колір позначає різні таксони. Джерело: Harmful Algae (2025).

Джерело: phys.org

Мікроскопічний організм, пов’язаний із серйозними отруєннями морепродуктами, вперше зафіксували у водах Герві-Бей та Гладстона. Результати опубліковані в журналі Harmful Algae. Дослідження очолив аспірант Джеймс Кук Університету Джозеф Перкінс, фахівець із шкідливих цвітінь водоростей, морських токсинів і молекулярної екології.

Він зазначає, що цигуатера — найпоширеніше у світі небактеріальне отруєння морепродуктами — викликає тяжкі стани та становить серйозну загрозу для охорони здоров’я в тропічних і субтропічних регіонах.

«Щороку у світі реєструють від 10 000 до 50 000 випадків, спричинених рибою, що накопичує цигуатоксини. Ці токсини виробляють мікроскопічні організми, які добре розмножуються у теплій морській воді, а далі накопичуються в більших рибах по харчовому ланцюгу», — пояснив Перкінс.

Використовуючи метабаркодинг ДНК, дослідники вивчили екологію та поширення цих мікроорганізмів — динофлагелят — у прибережних водах Таунсвілла, Герві-Бей і Гладстона.

«Ми виявили відомі види, але також знайшли кілька генетично відмінних, включно з потенційно новим видом. Ми також підтвердили присутність Gambierdiscus holmesii — відомого продуцента цигуатоксину — у Герві-Бей та Гладстоні вперше.

Це розширює відомий ареал виду південніше, ніж було зафіксовано раніше, і стало першим виявленням будь-яких Gambierdiscus у регіоні Гладстон», — сказав Перкінс.

Він додав, що хоча температура не була предметом дослідження, вчені рекомендують вивчати сезонні та температурні градієнти, щоб краще зрозуміти, як потепління океану може впливати на поширення цих організмів.

«Наше дослідження дає важливі дані про поширення шкідливих водоростей у Квінсленді. Але важливіше те, що воно підкреслює необхідність постійного моніторингу, адже зміна клімату може розширити ареал цих токсичних динофлагелятів», — підсумував Перкінс.