Нові технології виявили приховані торф’яники Ірландії

Точне визначення меж і площі ірландських торфовищ, які є важливими поглиначами вуглецю, але важко піддаються фіксації, може стати вагомим внеском у боротьбу з глобальним потеплінням, стверджують науковці.

Джерело: phys.org

Ірландія вкрита численними ділянками темно-коричневого торф’яного ґрунту, які, за словами геофізикині Єви Дейлі з Університету Голвея, займають щонайменше 20% території країни. Вона очолює новаторський проєкт з виявлення торфовищ.

«Торфові ґрунти містять об’єм вуглецю, співмірний із тропічними лісами, тож точніша карта дозволяє ухвалювати кращі рішення щодо управління землею та зменшення викидів парникових газів», — сказала Дейлі агентству AFP.

Команда дослідників створила новий метод картографування, використовуючи вимірювання гамма-випромінювання для ідентифікації так званих «перехідних зон» — прихованих під лісами й луками ділянок, де ґрунт змінюється з торфового на мінеральний.

За словами Дейлі, площа, що вважається торфовищем в Ірландії, зросла завдяки новій кольоровій карті, на якій ґрунти поділені на «торфові» та «неторфові».

«Покращена деталізація карт і локалізація прихованих органічних ґрунтів — це ключові елементи для розрахунку факторів викиду вуглецю», — пояснила вона.

Співкерівник проєкту Дейв О’Лірі додав, що вже понад 80% території Ірландії було закартографовано у вигляді ділянок коричневого («торф») або зеленого («неторф») кольору.

«Мало яка країна має настільки масштабний набір даних. Це ставить Ірландію на передовій у дослідженні торфовищ», — підкреслив він.

Торф, що сушиться на полі перед використанням для обігріву будинків у селі Кара, західніше Дубліна, залишається традиційним джерелом палива.

Новий погляд

Використання землі, зокрема сільське господарство і осушення торфовищ, є основним джерелом викидів вуглецю в Ірландії. Це ставить країну під загрозу невиконання кліматичної мети ЄС — скоротити викиди на понад 50% до 2030 року.

У недавньому звіті вказано, що Ірландії загрожує штраф у майже 30 мільярдів євро в разі невиконання цілей. Серед рекомендацій — відновлення й повторне зволоження тисяч гектарів торфовищ для досягнення «масових» скорочень викидів.

«Нам потрібно використовувати сучасні технології або переосмислювати старі інструменти, щоб виявляти приховані торфовища», — наголосила Дейлі.

Торф’яники зазвичай зосереджені в центральній частині Ірландії, обрамленій пагорбами й низькими горами вздовж узбережжя.

За словами Тривена Коганті з Університету Орхуса (Данія), близько 5% глобальних викидів парникових газів надходить із оброблюваних торфовищ.

«Історичне осушення торфовищ для сільського господарства або використання як палива спричинило значні викиди», — пояснив він. Тож «точне визначення меж торфовищ є критичним для досягнення глобальних ініціатив з їх відновлення», додав він, відзначаючи важливу роль ірландських досліджень.

Погляд з висоти

Техніка картографування, яку Дейлі називає «пташиним оком», базується на даних про гамма-випромінювання, отриманих сенсором на борту літака, який уже понад десятиліття літає над Ірландією в рамках державної геофізичної програми.

«Усі гірські породи й ґрунти випромінюють певну кількість природної радіації, але торф — ні, бо він складається переважно з органіки», — каже Дейлі.

Звичайні ґрунти складаються з подрібнених каменів, води та повітря, а от торф’яні — із залишків рослин, води й повітря — мають дуже високий вміст вуглецю.

У водонасиченому стані вуглець зберігається в ґрунті, але після осушення — наприклад, дренажем — торф починає знову розкладатися, і виділяє вуглекислий газ.

Державна програма «Tellus» розпочалася у 2011 році й має завершитися пізніше цього року.