Мікропластик заважає океанам поглинати вуглекислий газ

Нове дослідження показало, що мікропластик погіршує здатність океанів поглинати вуглекислий газ — процес, який є критично важливим для регулювання температури на Землі.

Джерело:phys.org

Мікропластиком вважають дрібні фрагменти пластику розміром менше ніж п’ять міліметрів. Сьогодні вони поширені практично всюди: у глибинах океанів, прісній воді, повітрі, ґрунтах, арктичному льоді й навіть в організмі людини.

Їхня повсюдна присутність становить серйозну загрозу для довкілля. Мікропластик переносить токсичні речовини, які потрапляють до організмів живих істот, зокрема людей, провокуючи захворювання, порушуючи екосистеми, завдаючи шкоди водним організмам і знижуючи родючість ґрунтів.

Попри глобальну актуальність кліматичної кризи, роль мікропластику в цих процесах, особливо в морських екосистемах, досі залишалася недостатньо дослідженою. Про це йдеться в науковій роботі, опублікованій у журналі Journal of Hazardous Materials: Plastics.

Автори зазначають, що зміна клімату та пластикове забруднення є двома масштабними екологічними проблемами, які перетинаються складними шляхами. Мікропластик впливає на біогеохімічні процеси, порушує океанічні вуглецеві насоси та безпосередньо сприяє викидам парникових газів.

У морських екосистемах мікропластик змінює природне поглинання вуглецю, впливаючи на фітопланктон і зоопланктон — ключові елементи вуглецевого кругообігу. Додаткову роль відіграє так звана пластисфера — мікробні спільноти, що колонізують поверхню мікропластику і здатні продукувати парникові гази.

За словами Іхсанулли Обайдуллиха, доцента з інтегрованих технологій очищення води Університету Шарджі та відповідального автора дослідження, мікропластик не лише забруднює океани, а й безпосередньо втручається у здатність океанів поглинати вуглекислий газ — один із ключових механізмів стабілізації клімату.

Він пояснює, що мікропластик шкодить морським організмам, послаблює біологічний вуглецевий насос і навіть сам виділяє парникові гази в процесі руйнування. З часом це може призвести до потепління океанів, закислення води та втрати біорізноманіття, що створює загрози для продовольчої безпеки та прибережних громад у всьому світі.

Дослідження має міждисциплінарний характер і є результатом співпраці науковців з Китаю, Гонконгу, Пакистану та Об’єднаних Арабських Еміратів. Автори називають мікропластик «прихованою кліматичною загрозою» і закликають до негайних глобальних дій.

Океани залишаються найбільшим поглиначем вуглецю на планеті, однак мікропластик підриває цю природну захисну функцію. Ключовим механізмом, що пов’язує мікропластик зі зміною клімату, є біологічний вуглецевий насос — процес перенесення вуглецю з атмосфери в глибокі шари океану. Мікропластик знижує фотосинтетичну активність фітопланктону та порушує обмін речовин у зоопланктону, послаблюючи цей механізм.

Окрему проблему становить пластисфера, до складу якої входять мікроорганізми, задіяні у вуглецевому й азотному циклах. Крім того, під час деградації мікропластик сам виділяє парникові гази, посилюючи кліматичний ефект.

У роботі використано інтегративний наративний підхід: автори проаналізували 89 наукових досліджень, опублікованих переважно після 2015 року, охопивши період з 2010 по 2025 рік. Аналіз базувався на рецензованих статтях, звітах міжнародних організацій та інших авторитетних джерелах без жорстких критеріїв відбору, з акцентом на міждисциплінарні зв’язки.

Науковці зазначають, що більшість попередніх досліджень зосереджувалися на виявленні мікропластику та методах його очищення, тоді як його вплив на клімат, океани й пов’язані системи досі вивчений недостатньо.

Пластик залишається одним із найпоширеніших і водночас найстійкіших матеріалів сучасності. За оцінками ООН, у 2025 році світове виробництво пластику перевищило 400 мільйонів тонн на рік, причому половина цієї продукції призначена для одноразового використання, а переробляється менше 10 відсотків. Загалом людство вже виробило понад 8,3 мільярда тонн пластику, з яких близько 80 відсотків опинилися на звалищах або в довкіллі.

Автори наголошують, що боротьба з мікропластиком і кліматичними змінами має бути комплексною. Вони закликають до скорочення використання одноразового пластику, поліпшення систем управління відходами, розвитку біорозкладних матеріалів і посилення досліджень впливу мікропластику на океанічні температури та вуглецеві цикли.

На їхню думку, лише інтегрований підхід дозволить зберегти океани як ключовий елемент кліматичної стабільності та зменшити довгострокові ризики для екосистем і людства.