Астрономи спростували популярну теорію про обертання Малої Магелланової Хмари

Нова карта зірок показує, що Мала Магелланова Хмара розширюється.

Джерело: universetoday.com

Дослідження, яке буде опубліковано в журналі Astronomy and Astrophysics, доводить, що взаємодія між Великою та Малою Магеллановими Хмарами (двома найбільшими галактиками-супутниками Чумацького Шляху) є далеко не мирною. Нові дані свідчать, що Мала Хмара втратила динамічну рівновагу і зараз активно розширюється. Головним винуватцем цього процесу вчені називають її масивнішого сусіда — Велику Магелланову Хмару, чиї колосальні припливні сили буквально деформують меншу галактику.

Відкриття вдалося зробити завдяки інфрачервоному телескопу VISTA в Чилі, який є найбільшим у світі інструментом для огляду неба в ближньому інфрачервоному діапазоні. Провідна авторка дослідження Шріпрія Віджаяшрі, докторантка Потсдамського інституту астрофізики імені Лейбніца, використала дані тривалих спостережень проєкту VMC. Протягом 11 років телескоп фіксував точні координати мільйонів окремих світил, що дало змогу відстежити їхній власний рух із точністю, яка втричі перевищує всі попередні наукові роботи.

Для того щоб помітити аномалію, астрономам довелося вирахувати та відняти загальний системний рух усієї галактики як єдиного цілого. Очищена карта швидкостей вперше показала, що зірки в усій Малій Магеллановій Хмарі масово рухаються назовні в південно-східному та північно-західному напрямках. Цей масштабний потік розширення чітко фіксується не лише на околицях, а й навіть у найглибших центральних регіонах карликової галактики.

Отримані результати повністю спростовують багаторічне припущення вчених про те, що Мала Магелланова Хмара поводиться як стабільний диск, який впорядковано обертається. Дослідження довело, що внутрішнє життя цієї системи підпорядковане не гармонійному обертанню, а тотальним гравітаційним збуренням. Протягом мільярдів років регулярні зближення з Великою Хмарою повністю зруйнували внутрішню структуру сусіда, перетворивши його на зону турбулентності.

Наразі зірки всередині Малої Хмари розлітаються в різні боки зі швидкістю близько 17 кілометрів на секунду. Для космосу це скромний показник, проте для карликової галактики він є критичним, оскільки швидкість виходу з її гравітаційного поля становить всього 60 км/с. Світила поки що не покидають систему повністю, але мільярди років такого тиску неминуче змінять її до невпізнаваності або повністю розірвуть на частини.