Інвазивні види витісняють цінну місцеву рибу у верхній Парані

Втрата природних територій та поява чужорідних видів зменшили рибальський вилов у річці Парана в Бразилії

Джерело: phys.org

За останні 20 років рибальський вилов у верхній течії річки Парана — на кордоні між бразильськими штатами Сан-Паулу, Парана та Мату-Гросу-ду-Сул — скоротився приблизно на 50%.

Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Nature Ecology & Evolution, причиною цього є вторгнення чужорідних видів і зростання людської присутності в регіоні.

Автори проаналізували дані за 2002–2022 роки, зібрані в межах Програми довгострокового екологічного моніторингу заплави верхньої Парани (PELD-PIAP), яка з 2000 року вивчає біорізноманіття та стан довкілля в цій зоні. За цей період середній розмір комерційно виловлюваної риби зменшився, а економічна вигода від рибальства впала вдвічі.

«У міру зростання екологічної деградації через людську діяльність, рибалки дедалі рідше виловлюють місцеві види, наприклад плямистого сорубіма (Pseudoplatystoma corruscans), а знайдені екземпляри стають усе меншими», — пояснює Дейсон Мої, автор дослідження, який працював над ним під час постдокторантури в Інституті біології Державного університету Кампінас (IB-UNICAMP).

Водночас інвазивні види, такі як тукунаре (Cichla sp.), риба з басейну Амазонки, навпаки — збільшилися в розмірах і чисельності.

Окрім шкоди для біорізноманіття, заміщення місцевих видів чужорідними має й економічні наслідки: у середньому ринкова ціна місцевої риби на 80% вища за ціну чужорідної. Наприклад, рідкісний місцевий сорубім коштував близько 47 реалів за кілограм (8,26 долара США), тоді як тукунаре — лише 9 реалів (1,65 долара США).

«Явище витіснення місцевих видів чужорідними спостерігається по всьому світу. Але дуже мало досліджень мають безперервну вибірку, як наша, яка дозволяє чітко оцінити масштаб проблеми», — зазначає професор Густаво Кеведо Ромеро з IB-UNICAMP, старший автор статті.

Ромеро наразі координує три проєкти, зокрема в межах дослідницьких програм FAPESP з біорізноманіття (BIOTA) та глобальних змін клімату.

Велика річка — малі улови

Завдовжки 5695 км, Парана — друга за розміром річка Південної Америки й четверта у світі за площею басейну. Хоча її басейн охоплює лише 10% території Бразилії, тут проживає 32% населення країни.

З 1984 року верхню частину річки змінила гідроелектростанція Ітайпу, що суттєво вплинула на місцеві екосистеми.

У дослідженні було проаналізовано вісім середовищ: п’ять озер і три річки в заплаві верхньої Парани. Зразки риби відбирали чотири рази на рік — по одному в кожну пору. Сітки встановлювали в одних і тих самих місцях на 24 години, рибу збирали тричі на добу.

Щоб оцінити рівень людської присутності за 2002–2022 роки, науковці використали карти, створені на основі супутникових даних MapBiomas. Ця платформа класифікує території як природні (ліси, водно-болотні угіддя, водойми) або змінені людиною (сільське господарство, міста).

Падіння місцевих популяцій, зростання інвазивних

Автори виявили зв’язок між зменшенням біомаси місцевих видів та розширенням людської діяльності. У 31 місцевого виду (36,9%) спостерігалася чітка кореляція між вирубкою лісів, урбанізацією та зменшенням чисельності й розміру особин. Лише три види (3,5%) отримали вигоду.

Натомість інвазивні види реагували навпаки: 20 з них (37%) збільшили свою чисельність на фоні зростання людської активності, а лише два (3,7%) постраждали.

Цікаво, що збільшення розміру тіла місцевих риб позитивно пов’язане з потенціалом рибальства, тоді як ріст інвазивних риб має зворотній ефект.

«Присутність чужорідних видів знижує здатність екосистем надавати послуги. Маємо каскадний ефект: людська діяльність зменшує площу природних територій, шкодить місцевим видам і сприяє інвазивним. У результаті — менше й дрібніші місцеві риби та падіння уловів», — зазначає Мої.

З точки зору екосистемних послуг, результати дослідження показують, що найефективніша стратегія — це збереження й управління природними ресурсами, а не запровадження чужорідних видів. На жаль, деякі державні політики йдуть у протилежному напрямку, стимулюючи такі інтродукції.

«Нам потрібне довгострокове фінансування досліджень, таких як PELD-PIAP. Вони дають наукові дані, необхідні для підтримки державної політики на користь довкілля та людей», — наголошує дослідник.

Окрім UNICAMP, у дослідженні взяли участь науковці ще чотирьох університетів Бразилії — університетів Мараньяна, Санта-Катаріни, Сан-Карлоса, Уругваю та Великої Британії.