Найбільший льодовик Гренландії наближається до небезпечної межі

Найбільший льодовик Гренландії — льодовик Якобсгавн — може наближатися до критичного порога, оскільки стік талої води з льодовикового щита Гренландії прискорюється темпами, яких не спостерігали понад століття.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Climate of the Past. Вчені реконструювали понад 100 років надходження прісної води з льодовикового щита до затоки Діско в Західній Гренландії та виявили різку й тривалу зміну, що розпочалася на початку 2000-х років. Уже до 2007 року обсяг прісної води стабільно перевищив межі природної мінливості ХХ століття, що свідчить про перехід системи в новий стан із постійно підвищеним рівнем стоку.

Джерело: phys.org

Дослідники з Кільського університету в Німеччині поєднали хімічні сигнали, збережені в довговічних коралінових водоростях затоки Діско, з кліматичним моделюванням, щоб відтворити сезонну мінливість стоку за понад 115 років. Оскільки прямі вимірювання охоплюють лише останні десятиліття, таке розширення хронології дозволило помістити сучасні зміни в ширший історичний контекст. Результати показали, що початок ХХІ століття вирізняється безпрецедентними рівнями талої води, які збігаються з масштабним потеплінням у Гренландії через глобальне зростання температур.

Льодовик Якобсгавн є одним із найшвидших у світі та дренує значну частину льодовикового щита Гренландії, тому його зміни мають суттєвий вплив як на регіональні океанічні умови, так і на глобальний рівень моря. Посилене поверхневе танення, особливо в теплі літні періоди, збільшує надходження прісної води до океану через річки й підльодовикові канали. Супутникові спостереження свідчать, що після 2010 року температура поверхні моря в регіоні часто перевищує 6°C, що може додатково прискорювати танення й робити Гренландію одним із ключових чинників підвищення рівня Світового океану.

Приплив великої кількості прісної води змінює стратифікацію океану, оскільки вона менш щільна за солону й залишається у верхніх шарах, зменшуючи вертикальне перемішування. Це може впливати на циркуляцію в Північній Атлантиці, зокрема на Атлантичну меридіональну циркуляцію, яка регулює перенесення тепла в Північній півкулі, а також на морські екосистеми, рибальство та прибережні громади. Хоча вчені не стверджують, що точку неповернення вже пройдено, різке й тривале прискорення стоку відповідає поведінці системи, яка наближається до такого порога, що є частиною ширших змін кріосфери в полярних регіонах світу.