Зелений прорив чи оптична ілюзія? Як Індія за десять років виростила мільйони гектарів лісу

Згідно з новим масштабним дослідженням за участю науковців з Інституту глобального розвитку Манчестерського університету, опублікованим у журналі Environmental Research Letters, у період з 2014 по 2024 рік Індія збільшила площу своїх тропічних сухих лісів приблизно на 2,1 мільйона гектарів — територію, яка перевищує площу Уельсу.

Джерело: phys.org

Дослідники з'ясували, що великомасштабне висаджування дерев, державні схеми відновлення природи та розширення комерційних плантацій за останнє десятиліття суттєво змінили рослинний покрив країни. Однак автори роботи застерігають, що гучні заголовки про успіхи можуть приховувати набагато складнішу картину, адже в деяких регіонах триває знищення корінних лісів, попри загальне збільшення кількості дерев.

Для реконструкції змін у тропічних сухих лісах Індії, які займають величезні території, але отримують значно менше наукової уваги порівняно з дощовими лісами, автори дослідження використали супутникові знімки високої роздільної здатності за 10-річний період. Вони виявили значне загальне зростання лісового покриву по всій країні, частково зумовлене великими державними програмами відновлення, такими як «Зелена Індія» (Green India Mission), Фонд компенсаційного заліснення та Національна програма лісорозведення. Отримані дані свідчать, що ці екологічні ініціативи мають цілком реальний та видимий вплив на індійський ландшафт.

У процесі аналізу вчені виявили контрастні закономірності залежно від форми власності на землю. У межах державних лісових угідь приріст насаджень безпосередньо пов'язаний із державними програмами відновлення та охорони природи, спрямованими на досягнення кліматичних цілей країни. Натомість за межами державних земель більша частина нових лісових площ з'явилася завдяки комерційним плантаціям деревини та висаджуванню деревних культур на сільськогосподарських територіях. Розуміння того, які саме види лісів розростаються і де саме це відбувається, є критично важливим для збереження біорізноманіття, формування кліматичної політики та підтримки місцевих громад, для багатьох з яких сухі ліси є основою виживання.

Науковці окремо наголошують на тому, що сухі цифри національної статистики про зростання лісового покриву не завжди означають реальне відновлення природних екосистем. Протягом усього періоду дослідження деякі корінні сухі ліси на заповідних та державних територіях продовжували страждати від вирубок. Штучні плантації, хоч і приносять очевидні економічні та кліматичні вигоди, здатні поглинати вуглець, але вони не можуть повноцінно замінити біологічне різноманіття та унікальну екологічну цінність багатовікових природних лісових масивів.

Використання високодеталізованих супутникових знімків дозволило команді чітко розмежувати зони розширення лісів від зон їхньої втрати, а також порівняти ці процеси в різних типах ландшафтів. Як зазначив провідний автор дослідження Дханапал Говіндараджулу, масштабні програми заліснення демонструють, яких значних змін на землі може досягти державна політика, проте не всі зелені зони є однаковими за своєю якістю. Якщо оцінювати ситуацію виключно за загальними показниками приросту дерев, виникає серйозний ризик пропустити момент, коли корінні та автентичні екосистеми назавжди зникнуть з лиця землі.