З початку колонізації Тасманія втратила понад половину своїх болот

Більше ніж половина найбільшої системи водно-болотних угідь Тасманії — боліт річки Тамар (kanamaluka / Tamar River) — зникла з моменту європейського заселення.

Такі дані оприлюднили дослідники Університету Тасманії у журналі Estuaries and Coasts.

Джерело: phys.org

Загалом утрачено 1 157 гектарів боліт, тобто 52% їхньої історичної площі — від 2 231 гектара до 1 074 сьогодні. Це частина ширшої тенденції: в Австралії деякі прибережні естуарії втратили понад 70% своїх боліт через урбанізацію.

Колись болота Тамару утворювали природний бар’єр між сушею і морем. Під час повеней 2016 року, які завдали збитків на 180 мільйонів доларів, найбільше постраждали саме ті території, що колись були болотами — вони вбирали надлишок води й очищали осади.

Дослідження, проведене в межах програми Tamar Estuary and Esk Rivers (TEER), виконала команда з Школи географії, планування та просторових наук на чолі з Джошуа Бріггсом і екологом д-ром Вішну Прагаладом.

Щоб відтворити історію змін, науковці використали старовинні карти, замальовки, описи та перші аерофотознімки Тасманії 1940-х років. За словами д-ра Прагалaда, це стало «справжньою машиною часу ландшафту до європейського втручання».

«Масштаб втрат приголомшливий», — сказав він.

Болота річки Тамар колись були домівкою для найбільших у Тасманії припливних екосистем, тисяч риб, водоплавних і мігруючих птахів, які прилітали навіть із Сибіру та Аляски.

Разом із оцінкою втрат дослідження пропонує і рішення. Вчені наводять приклад долини Напа (Каліфорнія), де влада замість дамб вирішила відновити природні болота — і отримала захист від повеней, нові місця для туризму та рекреації.

«Наші дані дають основу для визначення ділянок, де відновлення боліт може найбільше покращити стан річкових екосистем», — пояснив д-р Прагалад.

Зараз триває пілотний проєкт відновлення боліт на річці Норт-Еск, який у разі успіху стане моделлю для інших регіонів.

«Лонсестон має шанс стати столицею боліт Австралії, — додав дослідник. — Ми тепер точно знаємо, де вони були. Головне питання — чи вистачить у громади й політиків волі, щоб їх повернути».