Єдина мутація для всіх: як риби глибокого моря адаптувались до екстремальних умов

Глибоководні риби, що мешкають на глибинах понад 9 800 футів (близько 3 000 м), виробили однакову генетичну мутацію, попри те, що еволюціонували незалежно одна від одної.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Cell. Вчені зібрали зразки риб у Маріанській западині та інших глибоководних регіонах Тихого й Індійського океанів.

Джерело: livescience.com

Спільна мутація в гені Rtf1

Риби, що мешкають у глибинах, де панують високий тиск, майже повна темрява і низькі температури, пристосувалися до таких умов завдяки зміненій будові скелета, зміненим біологічним ритмам і загостреним органам чуття. Але дослідження виявило ще одну ключову адаптацію — мутацію в гені Rtf1, відповідальному за регуляцію ДНК. Ця мутація виникла щонайменше дев’ять разів у різних еволюційних лініях, що підтверджує явище конвергентної еволюції — незалежне формування подібних ознак у різних видів через схожі умови.

"Це яскравий приклад того, як екстремальні умови змушують життя обирати одні й ті самі еволюційні рішення", — зазначив іхтіолог Рікардо Бетанкур із Каліфорнійського університету.

Забруднення у найглибших куточках планети

Дослідження також виявило, що навіть найвіддаленіші куточки океану не вільні від впливу людської діяльності. У печінці глибоководних риб знайшли залишки поліхлорованих біфенілів (ПХБ) — токсичних речовин, які заборонені з 1970-х років. Аналіз донних відкладів із глибин понад 10 000 метрів показав високий рівень ПХБ і бромованих дифенілових ефірів (PBDE), які колись застосовувалися як вогнезахисні добавки.

Ці дані підтверджують попередні знахідки мікропластику та інших забруднювачів у Маріанській западині, підкреслюючи масштаб проникнення людини навіть у найглибші екосистеми.

Наслідки для науки та екології

Наявність спільної мутації в риб, що виникли в різні геологічні епохи — від крейдяного періоду до неогену, — свідчить про виняткову силу відбору в екстремальних умовах. Одночасно ці дослідження порушують питання про довготривалі наслідки техногенного забруднення, що вже досягло найвіддаленіших і найуразливіших місць нашої планети.

У глибинах, де панує темрява й тиск, еволюція працює з тими самими інструментами знову і знову — навіть якщо її результатами стають створіння, яких ми, можливо, ніколи не побачимо на власні очі.