Економісти й екологи по-різному бачать екологічну кризу

Уявімо людину з хронічним болем: один лікар лікує лише симптом, інший намагається зрозуміти, чому нервова система перебуває у стані тривоги.

Подібне відбувається й у дискусіях про довкілля. У новому міжнародному дослідженні, що охопило 2 365 науковців, які публікуються у провідних журналах з економіки та екологічних наук, виявлено: розбіжності між експертами починаються не з вибору рішень, а з того, які саме екологічні проблеми вони вважають ключовими.

Джерело: phys.org

Близько 70% опитаних назвали зміну клімату найважливішою проблемою. Другою за частотою згадування стала цілісність біосфери — фактично втрата природи (51%). Натомість інші критично важливі чинники планетарної стабільності згадувалися значно рідше: «нові сутності» (синтетичні хімікати та пластик) — 43%, біогеохімічні потоки (зокрема використання добрив) — 9%, закислення океану — 8%. Екологічні науковці загалом називали ширший спектр проблем, тоді як економісти частіше концентрувалися на кліматі та пов’язаних із вуглецем питаннях.

Від того, які проблеми дослідники помічають, залежать і запропоновані рішення. Ті, хто фокусувався переважно на кліматі, частіше підтримували ринкові механізми, як-от вуглецевий податок, і технологічні інновації. Натомість ті, хто згадував ширший набір екологічних загроз — втрату біорізноманіття, деградацію земель, хімічне забруднення, — частіше оцінювали як перспективні системні підходи: екологічне регулювання, скорочення масштабів глобальної економіки (дегрост) і ненасильницьку громадянську непокору. Загалом технологічний прогрес отримав найвищі оцінки потенціалу, а громадянська непокора — найнижчі, хоча всі підходи вважалися принаймні помірно ефективними.

Дослідники також проаналізували ставлення до концепції «зеленого зростання» — ідеї, що економіки можуть збільшувати ВВП, одночасно скорочуючи шкоду довкіллю. Більшість респондентів не були переконані, що це можливо в достатніх масштабах і темпах; економісти виявилися більш оптимістичними, ніж фахівці з наук про Землю, сільського господарства та біології. Висновок авторів простий: неможливо домовитися про маршрут виходу з кризи, якщо немає спільної «карти» проблем. Ширше бачення екологічної кризи — не лише через призму вуглецю — може розширити поле рішень і зробити дискусію продуктивнішою.