Тріщини на антарктичному льодовику «Судного дня» прискорюють його руйнування

Льодовик Твейтса в Західній Антарктиді, відомий як «льодовик Судного дня», є однією з найдинамічніших льодово-океанічних систем на планеті.

Джерело: phys.org

Його майбутнє залишається однією з головних невідомих у прогнозах підняття рівня світового океану. Одна з його плавучих частин — Східна льодова шельфова платформа Твейтса (TEIS) — частково утримується за рахунок точки кріплення на північному краї.

Протягом останніх двох десятиліть ця частина зазнавала прогресуючого розтріскування навколо зони зсуву, що розташована перед точкою кріплення.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Journal of Geophysical Research: Earth Surface, докладно описує процес поступового руйнування шельфу протягом двадцяти років.

Роботу провели науковці Центру спостережень Землі Університету Манітоби під керівництвом Дебангшу Банерджі, випускника Центру, спільно з докторкою Карен Еллі (доценткою Центру спостережень Землі) та доктором Девідом Лілієном (доцентом Університету Індіани, колишнім науковим співробітником Центру).

Дослідження є частиною проєкту TARSAN (Thwaites-Amundsen Regional Survey and Network), що входить до міжнародної програми ITGC — спільної ініціативи США та Великої Британії, спрямованої на вивчення процесів, які впливають на зміни льодовика Твейтса. У дослідженні брали участь провідні гляціологи, зокрема Тед Скамбос, Мартін Трюффер, Адріан Лакман та Ерін Петтит.

Використовуючи двадцятирічні дані супутникових знімків (2002–2022), вимірювань швидкості руху льоду та GPS-спостережень, команда простежила еволюцію тріщин у зоні зсуву шельфу TEIS і їхній зв’язок зі змінами динаміки льоду. Аналіз показав, що поступове розростання тріщин призвело до часткового від’єднання льодового шельфу від точки кріплення, що спричинило прискорення льодових потоків угору за течією та втрату механічної стабільності.

Вчені виокремили чотири етапи ослаблення шельфу та дві ключові закономірності. Спершу утворилися довгі тріщини, паралельні напрямку течії льоду, а згодом — коротші, перпендикулярні до неї.

Крім того, команда виявила позитивний зворотний зв’язок між пошкодженням від тріщин і прискоренням руху льоду — цикл, який посилював дестабілізацію шельфу в останні роки.

Дослідження показує, що точка кріплення, яка раніше стабілізувала шельф TEIS, поступово перетворилася на чинник дестабілізації. Ця послідовність подій може стати попередженням для інших антарктичних льодових шельфів, які нині демонструють схожі ознаки ослаблення.

Подальша втрата цих плавучих льодових платформ може суттєво вплинути на майбутній внесок Антарктиди у глобальне підняття рівня моря.