Вчені виявили гігантський колообіг, що транспортує річкову воду в океан

Прісна вода річки Конго здійснює 49-денну подорож в атлантичному вихорі, віддаляючись на 200 кілометрів від узбережжя.

Джерело: phys.org

• Підписуйтеся на наш телеграм-канал https://t.me/VisicomAPI

Річка Конго є другою за величиною в світі і щосекунди скидає в Атлантичний океан в середньому 40 000 кубічних метрів води. Цей колосальний об'єм створює величезний прісноводний шлейф, який розгортається на відстань до 800 кілометрів від берегової лінії. Під час сезону дощів цей шлейф зміщується на південний захід, де його підхоплюють великі обертові течії, які вчені називають мезомасштабними вихорами.

Дослідники з Лабораторії космічних геофізичних та океанографічних досліджень (LEGOS) вивчили цей рух за допомогою комп'ютерного моделювання NEMO та супутникових даних. Для аналізу обрали 2016 рік через наявність дуже точних записів океанічних станцій спостереження та показників солоності води. Модель успішно відтворила точні розміри, розташування та сезонні коливання річкового шлейфу Конго в океані.

Особливу увагу вчених привернув один антициклонічний вихор, який сформувався біля гирла річки і проіснував протягом 49 днів. Цей колообіг мав радіус 150 кілометрів, заблокував у своєму ядрі менш солону річкову воду і виніс її далеко у відкритий океан. Тільки після подолання відстані у 200 кілометрів цей гігантський водяний вихор остаточно розсіявся.

Завдяки експерименту з відстеженням віртуальних мікрочастинок науковці детально відтворили шлях цієї води у часі. Виявилося, що маси води, заблоковані всередині вихору, походять з південної частини річкового шлейфу. Це доводить, що транспортування прісної води в океан відбувається через такі потужні епізодичні явища, а не через постійне дифузне змішування.

Отримані результати мають величезне значення для розуміння загальної циркуляції води в регіоні Атлантики. Окрім цього, нові дані допоможуть краще прогнозувати стан місцевих морських екосистем та розвиток рибного господарства. Адже життєдіяльність багатьох океанічних видів напряму залежить від регулярного надходження поживних речовин із річковою водою.