ДНК із Юньнані змінює уявлення про походження тибетців і народів Південно-Східної Азії

Давня ДНК із китайської провінції Юньнань відкриває нову сторінку в історії людства Східної Азії

Джерело: phys.org

Секвенування нових стародавніх геномів із Юньнані, Китай, дало нове уявлення про доісторичне населення Східної Азії. У дослідженні, опублікованому в журналі Science, команда під керівництвом професорки Фу Цяомей з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології Китайської академії наук проаналізувала ДНК 127 стародавніх людей, які жили від 7 100 до 1 400 років тому.

Результати показали, що цей регіон є ключовим для розуміння походження як тибетських, так і австроазійських народів (носіїв мов південно- та південно-східноазійської групи).

Зокрема, індивід, що жив 7 100 років тому, виявився генетично настільки ж далеким від сучасних східноазійців, як і людина віком 40 000 років із території сучасного Пекіна. Це вказує на раніше невідому гілку азійського походження, яку автори назвали син'їйською (Xingyi ancestry). Цей генетичний профіль дозволив побачити глибоку розгалуженість давнього населення регіону.

Попри відмінність від сучасних геномів, у цієї особи знайшли спільні риси з корінними народами плато Цинхай-Тибет. Це підтверджує попередні спостереження про унікальні генетичні риси тибетців.

Дослідження показало, що давнє населення Азії, яке відокремилося понад 40 000 років тому, зберігалося на південному заході Китаю аж до голоцену та взаємодіяло з хвилями міграцій із північного сходу — саме так і сформувалося тибетське населення.

Таку ж син'їйську спадковість раніше виявили в особи з Лунліна (провінція Гуансі), якій 11 000 років. Але в пізніших популяціях регіону ця гілка поступово зникла.

Крім того, вчені дослідили геноми людей, які жили в центральному Юньнані у 5 100–1 400 роках до нашої ери. Вони виявили спільну спадковість, яка була схожою, але генетично відмінною від північних і південних гілок Східної Азії. Генетичне розділення з ними, за підрахунками, відбулося щонайменше 19 000 років тому.

Юньнанські зразки також виявили генетичну спорідненість із носіями австроазійських мов — сучасними жителями Південно-Східної Азії, частини Південної Азії та південного Китаю.

Деякі вчені пов’язували поширення австроазійських мов із появою землеробства, але ці знахідки вказують, що відповідні групи вже були присутні в Юньнані задовго до цього — тобто поширення австроазійців почалося ще до аграрної революції.

Дослідження також висвітлює відмінності в історії західного та південно-східного Юньнаню. У першому домінував вплив північних східноазійських популяцій, у другому — був помітний окремий генетичний вектор.

Південний захід Китаю виявився ключовим регіоном доісторичних міграцій та контактів. Глибока генетична різноманітність, виявлена в Юньнані, пояснює сучасне етнічне та мовне розмаїття регіону.

Загалом, аналіз стародавньої ДНК з Юньнані (віком 7 100–1 400 років) дав нові відповіді на давно обговорювані питання щодо походження й розселення народів Східної Азії — від тибетських висот до джунглів Індокитаю.